новини корупції

Землі під прицілом: як в Міноборони вирішують земельні питання

Землі під прицілом: як в Міноборони вирішують земельні питання

30.05.2018


Олена Вовченко. Спеціально для «Вістей».

На початку року в Міністерстві оборони України офіційно відзвітували: у власність відомства, стараннями його керівництва, юристів, прокурорів, суддів, активістів і журналістів-розслідувачів вдалося повернути 70 тисяч гектарів землі. У відомстві не втомлюється рапортувати, що постійно повертають належні йому на праві землі – раніше віддані на відкуп, в оренду, просто віджаті. «Вести» розбиралися, чи так це насправді.

В часи Радянського Союзу землі вилучалися у місцевих рад і передавалися військовим – за законом, Міністерство оборони СРСР отримувало право постійного користування ними. Після розвалу Союзу вся інфраструктура – військові частини, полігони, аеродроми та військові містечка — дісталася державі, але залишилася в розпорядженні того ж відомства.

За підрахунками координатора руху «Разом проти корупції» Оксани Величко, нині в розпорядженні Міноборони України — до 500 тисяч гектарів землі. Але вся проблема в тому, що на сьогоднішній день ці землі не мають кадастрової нумерації, а, отже, і будь-якої іншої документації.

«Є прецеденти, коли земля фактично належить Міноборони, а за документами – ні. А щоб оформити один пакет документів на кожен наділ землі – це величезні гроші», — говорить радник президента Юрій Бірюков. У минулому році Міністр оборони Степан Полторак дав розпорядження провести інвентаризацію земель і забезпечити їх внесення до державного земельного кадастру. Процес начебто пішов, але в реальності все далеко не райдужно.

Пропаханные села

Жителі села Бережниця Маневицького району Волинської області тільки нещодавно з подивом дізналися, що їх село їм самим не належить. Адже село знаходиться на території авіаційного полігону «Поворск», і тепер військові просять звільнити їх землі.

Історія тягнеться з часів, коли ще до початку Другої світової війни місцевих насильно і масово вивозили в Бессарабію. Поворский полігон з’явився тут лише в 1968 році. Пізніше багато селяни повернулися на обжиті місця, але Міноборони СРСР так і не дало згоди на будівництво населеного пункту на полігоні. Проте село відродилося, і нині тут проживає 550 жителів.

«Сільська рада надавав землю під будівництво згідно з рішенням районної ради про встановлення меж села. Видано державні акти на землю», — йдеться на офіційному сайті Маневицької райдержадміністрації.

Тепер же через позову Міноборони і вимоги звільнити землю жителі села не можуть здійснювати ніяких дій з майном і своїми ділянками. Щоб вирішити питання, голова Волинської облдержадміністрації Володимир Гунчик звернувся до Міністра оборони Полтораку з проханням розглянути цю ситуацію, а поки селяни, як кажуть у самій Бережнице, — в підвішеному стані.

Поле битви — Фейсбук. Як чиновники і силовики воюють в мережах

Схожа ситуація спостерігається і в селі Жовтневе Володимир-Волинського району. В радянські часи просто на території села розташовувався аеродром, який функціонував аж до 1998 року, коли 442-ой вертолітний полк був розформований. З того, що ще залишилося від аеродрому, – два напівзруйнованих приміщення і 300 гектарів землі, які Міністерство намагається повернути собі усіма силами.

Неподалік від Вінниці, у селі Петрик в 1959 році були роздані селянам землі колишнього мисливського господарства, обіймав понад 400 гектарів. Будувалося все силами Вінницького гарнізонного ради мисливського господарства Прикарпатського військового округу, пізніше тут був створений цілий радгосп.

У 2010 році військова прокуратура подала в суд, стверджуючи, що ці землі належать Міноборони, але програла: землю залишили за Малиновським сільською радою. У 2015 році історія повторилася. У підсумку членів військово-мисливського товариства просто попросили з зайнятих ними земель.

Обуренню людей немає меж. Адже юридично земля належить Малиновському сільради, майно належить «ВГО «Петрик», але суд став на бік Міноборони – виявляється, за документами тут знаходиться… військове містечко №84.

Такий же прецедент виник і в Одеській області — в Тарутинському районі, де раніше розташовувався Тарутинський общевоенный полігон площею понад 24 тисяч гектарів. Сам полігон був створений в 1946 році і вважався одним з найбільших СРСР. Потім війська вивели, і величезна територія пустувала.

Частина земель місцева влада виділила у тимчасове користування військового радгоспу «Чорноморський», який зобов’язався забезпечувати війська Південного оперативного командування сільськогосподарськими продуктами, частину взяли в оренду винороби і фермери, а на частині територій у 2011 році було створено ландшафтний заказник «Тарутинська степ».

Тепер заказник знову в розпорядженні військових. І таких ситуація по всій країні все більше. Під прицілом опинилися сотні орендарів земель. Найцікавіше, що в Міноборони так і не можуть відповісти – навіщо повертають землю, адже порядок її використання в сільськогосподарських цілях відсутня.

Нічийні гектари

Фото: ForPost. Військові містечка стали привабливими об’єктами для бізнесменів.

Крім сіл, заказників і городів, у Міноборони є і набагато більш з інвестиційної точки зору привабливі об’єкти – у великих і малих містечках. Це будівлі, військові частини та військові містечка, на місці багатьох з яких вже красуються новобудови.

Вперше про «дерибан» землі, що належить військовим, широкій громадськості стало відомо в 2007 році. Тоді скандал вибухнув через повідомлення комуніста Спиридона Кілінкарова про те, що дружина глави секретаріату президента Віктора Балоги за безцінь придбала цілий військовий містечко в Мукачево.

У грудні 2007 року тоді прем’єр Янукович своїм розпорядженням провів відчуження майна, землі і будівель військового містечка в Мукачеві по вулиці Чехова, Валленберга та Берегівської (три будівлі на той момент знаходилися майже в центрі Мукачева – ред.). Все – на користь ТОВ «Партнер», в засновниках якого значилася Оксана Балога, а також дружина мера Мукачева Марина Петьовка. У мерії тоді пояснили: житловий фонд потребує капітального ремонту, а грошей немає. Тому, мовляв, і вирішили продати казарми та інше майно військових.

За умовами конкурсу, покупцеві військового майна потрібно було придбати саме майно і житло для військових площею 2500 квадратних метрів. Дозволялося купити ці самі квадратні метри на вторинному ринку. Родина Балоги заплатила за військове майно 22 мільйони, також ТОВ «Партнер» придбало для військових 44 квартири, причому частина з них були непридатними для житла – тобто по суті, це були нетрі. Про це свідчили і результати урядової перевірки.

Цікаву схему провернули два роки тому в Одесі. Ще в 2004 році Міноборони склало договір з ТОВ «УВГП-Система» з приводу будівництва житла в порядку пайової участі для військовослужбовців та їх сімей. Забудовник запевняв, що на території в межах проспекту Гагаріна, провулка Ботанічного, вулиць Армійської, Маршала Говорова та Сегедської буде житло для військових. Але на сайті компанії вже продають квартири в 4-ох 24-поверхових новобудовах нового ЖК під назвою «Чотири сезони».

На Львівщині Яворівське квартирно-експлуатаційне управління віддало 29 гектарів землі колишнього військового профілакторію біля Яворівського полігону фірмі «Ірбіс», власником якої виступає Петро Димінський. А в Миколаєві в руки приватних фірм потрапило близько 30 гектарів землі Міноборони, де вже красуються приватні котеджі. Схему пов’язують з покійним мером міста Володимиром Чайкою.

У Києві схожою схемою вже зайнялося НАБУ – там розслідують незаконні дії Державної спеціальної служби транспорту (ГССТ) та військової частини 195-ї Центральної бази ГССТ при будівництві житла для військовослужбовців по вулиці Магнітогорській, 5 у Деснянському районі Києва. Тут приватному забудовнику виділили 8 гектарів землі. У планах — звести цілий квартал на 4455 квартир, але військовим з них пообіцяли тільки 150, хоча за законом зобов’язані надати не менше 10%.

«Чиновники повертають державі найчастіше нікому не потрібні землі – в селах або десь на висілках. Вони не дуже-то і цінні. Набагато більше цінуються землі в містах-мільйонниках або в передмістях. Саме ці землі в Міністерстві повертати не поспішають. А зводити новобудови в містах без узгодження з усіма сторонами – занадто великий ризик для забудовника.

Так що такі споруди заздалегідь узгоджені. Головна проблема і порятунок для Міноборони – те, що землі військових не внесені в Державний кадастр. Навіть сама будівля Міноборони і Генштабу знаходиться на землі, яка не має кадастрових номерів, а значить, вона нічийна», — коментує ситуацію Євген Пінчук, член громадської ради при Міноборони і голова Всеукраїнського спільноти безквартирних офіцерів.

Дві схеми

У прагненні узаконити «нічийні» гектари найбільш ходовими є дві схеми. За першою схемою забудовник наглядає собі ділянку, йде до міської влади, ті звертаються до потрібним людям в Міноборони – за «винагороду». І всі залишаються задоволені.

Друга схема – забудовник укладає інвестиційний договір з Міноборони, в якому зобов’язується частину житла віддати військовим. А потім події розвиваються не за планом» – забудовник не встигає здати квартири в термін і купує житло військовослужбовцям у кращому випадку кілометрів за 50 – 100 від місця будівництва, в якомусь райцентрі. «У мене був випадок, коли забудовник будував житло в Одесі, а квартиру по строковим купив за 200 кілометрів від Одеси», — розповідає Євген Пінчук.

Активісти не раз зверталися з заявами щодо подібних випадках особисто до Міністра оборони Полтораку. Півтора роки тому міністр дав розпорядження створити реєстр всіх фондів та земель Міноборони. В іншому разі він погрожував прийняти жорсткі заходи.

Керівником відділу нормативно-методичного забезпечення та моніторингу володіння та використання майна та земель Міноборони став Іван Базарко. Він почав перевірки, але більшість земель вже знаходяться у приватних руках. Не так давно почали спливати прізвища генералів, бізнесменів і депутатів. Як наслідок – почався тиск, і Івану Базарко довелося піти з посади. І селяни у підвішеному стані, і недобудови на «нічийних землях продовжують існувати.

В тему: Степан Полторак: новому Кучмі знадобився новий Кузьмук

Землі під прицілом: як в Міноборони вирішують земельні питання оновлено: Травень 30, 2018 автором: Redactor
Источник

Нажмите на стрелку что бы читать дальше
<--nextpage-->

Click to comment

Оставить комментарий

Популярные новости

To Top