Головні новини

Запропонований механізм протидії инфоугрозам виглядає як «постріл собі в ногу»

До закінчення восьмої сесії ВР залишається всього вісім пленарних днів – через тиждень депутати вирушать в літні відпустки. І ймовірно, щоб відпочинок пройшов з почуттям виконаного обов’язку, нардепи під завісу сесії зберегли кілька одіозних проектів. Серед них і минулорічний законопроект № 6688 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії загрозам національній безпеці в інформаційній сфері».

Документ покликаний сформувати ефективну державну політику в боротьбі з інформаційними загрозами в умовах війни (це якщо відштовхуватися від назви). А якщо від суті пропонованих норм, то картина вимальовується дещо інша. Громадськість побачила в законопроекті цілий «букет» законодавчих протиріч, де і цензура, і посягання на вільний інтернет, і корупція, і тиск на політичних опонентів, і навіть придушення бізнес-конкурентів. А це вже серйозні звинувачення. Однак повні патріотизму автори і прихильники переконують – ніяких загроз для демократії і законослухняних громадян проект не містить. Хоча визнають, дійсно є спірні моменти і лазівки, які потрібно виправляти. Тому уважно на них і подивимося.

Народні депутати: «Захистимо Україну в інтернеті!»…

В країні йде потужна інформаційна війна і, без сумніву, ми повинні захищатися – так, щоб не зашкодити в першу чергу власним громадянам. Якщо раніше ми не знали, що таке руйнівна інформаційна атака, то сьогодні це звичне явище у гібридному протистоянні. Ось чому нинішня Доктрина інформаційної безпеки України, серед іншого, передбачає законодавче врегулювання механізму блокування та видалення з інформаційного простору держави забороненого контенту.

21 червня 2018 року Верховна Рада України включила до порядку денного (законопроект) «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії загрозам національній безпеці в інформаційній сфері» №6688. Цей законопроект, зокрема, вводить механізми тимчасового блокування сайтів, що зобов’язує провайдерів встановлювати технічні засоби обмеження доступу і передбачає високі штрафні санкції, аж до кримінальної відповідальності, за невиконання вимог блокування. За задумом авторів — депутатів, членів Комітету з питань національної безпеки і оборони Івана Винника («Блок Петра Порошенко»), Дмитра Тымчука («Народний фронт») і Тетяни Чорновол («Народний фронт») — в Україні має запрацювати Єдиний реєстр заблокованих ресурсів.

Проте в охопленій гібридної війною Україні спроба видачі силовим органам права втручатися в інтернет-комунікації виявилася надзвичайно дискусійною. Майже рік тому, 13 липня 2017 року, під тиском громадськості цей законопроект не був включений до порядку денного парламенту. Тоді правозахисники і представники медіа-організацій закликали відкликати цей законопроект як такий, що ставить під загрозу вільний розвиток Інтернету в Україні. Колишня Уповноважена Верховної Ради України з прав людини Валерія Лутковська також заявила, що законопроект №6688 «посягає на права людини і підриває саму суть права на свободу вираження поглядів».

Але сьогодні проект знову на порядку денному, і його автори досить нервово реагують на претензії громадськості. Мовляв, люди, які волають про те, що Україна програє в інформаційній війні і безсила перед кіберзагрозами, при найменшій спробі виправити ситуацію, починають голосити про диктатуру та утиски свободи слова.

…громадяни: «Не дамо порушити наші права!»

Між тим, правозахисники та юристи переконані: положення законопроекту № 6688 дійсно порушують національне законодавство та міжнародне право і створюють умови для інтернет-цензури. «Зокрема, підставою для блокування ресурсів названо «поширення через цей ресурс (сервіс) інформації, з використанням якої вчиняються тяжкі або особливо тяжкі злочини». Таке формулювання — надто широка та суперечить принципу правової визначеності, створюючи серйозні можливості для зловживань. Крім того, хоча законопроект встановлює механізм блокування – за рішенням слідчого судді або суду, – в окремих випадках допускається обмеження доступу до ресурсів за постановою прокурора або слідчого на термін до 48 годин. При цьому законопроект не встановлює граничних строків тимчасового блокування у всіх інших випадках», – говориться в дослідженні «Інтерньюз-Україна».

“Особливо насторожує формулювання, на підставі якої можуть закрити доступ до ресурсу: «Поширення через цей ресурс (сервіс) інформації, з використанням якої вчиняються тяжкі або особливо тяжкі злочини». Це визначення надто широке і суперечить принципу правової визначеності, створюючи серйозні можливості для зловживань. А враховуючи рівень корумпованості українських правоохоронців, цей законопроект створює загрозу для будь-якого ЗМІ, яка критикує владу», – написав у своєму Facebook нардеп Борислав Береза.

В цілому експерти вважають, що законопроект абсолютно непродумане і фактично перекладає відповідальність за поширення небезпечної інформації з виробників контенту на посередників, тобто його розповсюджувачів. “Єдина хороша частина в ньому, яку можна використовувати, стосується механізму судового регулювання, який як раз і відповідає європейським демократичним цінностям. Але в той же час в цьому законі є дуже багато дивних речей, – коментує Оксана Романюк, виконавчий директор Інституту масової інформації.

– Наприклад, у ньому визначено, що інтернет буде тимчасово заблоковано. Але кінець цього тимчасового періоду не визначено. А ви знаєте, що в нашій країні все тимчасове може тривати вічно. Рішення про тимчасове блокування приймається на рівні слідчих. Можете собі уявити, у що це виллється – ручний режим прийняття рішень гарантований, особливо в регіонах».

Занепокоєння також викликають високі штрафи, прописані на основі розмитих критеріїв (за ненадання операторами, провайдерами документів, інформації про предмет перевірки штраф у розмірі 1% доходу. – Ред.). “Ми розуміємо – потрібно щось робити, але це не повинно виглядати ні в якому разі. Сподіваюся підтримки, цей законопроект не знайде незважаючи на ті пафосні фрази про національні інтереси, які звучать від його авторів. У такому вигляді боротьба з антидержавної інформації буде ударом як по репутації України у міжнародному середовищі, так і по довірі до держави з боку її громадян. Повинен бути баланс державних інтересів та зрозумілі принципи, за якими забезпечується вільне функціонування інтернету».

Занадто багато корупції там, де її не повинно бути

Щоб розставити всі крапки над «і», Укрінформ звернувся безпосередньо до фахівців з кібербезпеки. Здатні пропоновані механізми, на їхню думку, ефективно убезпечити кіберпростір України від ворожого впливу? Вони дружно відповіли: в такому варіанті – «Ні!». Мовляв, крім можливої цензури, проглядається занадто багато корупційних складових.

“Хто насправді заплатить за блокування?

Костянтин Корсун, фахівець з інформаційної безпеки:

— Для того, щоб повністю заблокувати інформаційний ресурс, потрібно мати дороге спеціальне обладнання, так зване DPI (Deep Packet Inspection – технологія накопичення статистичних даних, перевірки та фільтрації мережевих пакетів за їх вмістом. – Ред.). Автори законопроекту пропонують провайдерів купувати таке обладнання за свій рахунок – кожному з 6 тисяч провайдерів по всій Україні, які планують продовжувати працювати на ринку, доведеться розщедритися на десятки, а то й на сотні тисяч доларів. Причому купувати не де попало, а тільки у компаній, узгоджених Службою безпеки України та Держспецзв’язку. Тут неозброєним оком видно величезна корупційна складова – змова з певними виробниками, постачальниками, дистриб’юторами цього обладнання.

Тих, у кого немає коштів на придбання потрібного обладнання, можуть силою і шантажем примушувати до співпраці з «потрібними людьми». У будь-якому разі постраждають звичайні користувачі, адже є ризики на деякий час взагалі залишитися без інтернету, мати інтернет гіршої якості, або дорожче, якщо провайдер все ж вирішить купити обладнання.

«Від перестановки доменних імен «сума» змінюється»

Шон Таунсенд, спікер Українського киберальянса:

– Наш законопроект №6688 повністю копіює практику РФ створення реєстру заборонених інтернет-ресурсів. Реєстр сам по собі – прекрасний інструмент для проведення руйнівних кібератак. Будь хакер може «направити» (змінити IP) в заблокованому домені на легітимний ресурс — і той автоматично потрапить під блокування. При цьому захиститися від подібних технічних «фокусів» майже нереально.

Обладнання для блокування дуже дороге, придбати його зможуть тільки дуже великі провайдери. Це призведе до монополізації ринку, порушення принципу вільної конкуренції і корупції (обладнання повинно бути схвалено СБУ і Держспецзв’язку). Тобто технічних і економічних причин вже достатньо, щоб не приймати цей закон. Без сумніву боротися з ворожою пропагандою і інформаційними атаками необхідно, але це можна робити економічними методами (санкції), військовими, політичними та багатьма іншими, але не варто псувати життя собі, аби насолити противнику.

Наприклад, можна накласти санкції на виробників пропагандистського контенту (телеканали, видавництва), щоб тут, в Україні їх вміст не можна було купити, зупинивши дію договорів з ними до закінчення війни. Можна відмовити філіям російських компаній в Україні в реєстрації. Всіх, хто намагається стати посередником між російською санкційної компанією і на українському – відправити туди ж у «чорні» списки. Можна зобов’язати реєстраторів припинити договір на реєстрацію доменів з цього «чорного» списку (привіт yandex.ua), можна зобов’язати хостерів призупинити надання послуг таким компаніям (одне з міністерств так званої «ЛНР» у свій час «хостилось» в Києві). І взагалі, потрібно розрізняти, коли обмеження стосуються безпосередніх виробників інформації – це санкції. Якщо змушувати операторів фільтрувати контент – це не що інше, як цензура.

«Часткова «заморожування» більш цивілізований метод, ніж повне блокування»

Олександр Федієнко, глава Інтернет асоціації України:

– В європейських країнах блокування інформаційних ресурсів також існує, але на практиці воно дуже відрізняється від того, що хочуть зробити у нас. Приміром, в Європі діє так звана «заморожування». Лише окремі відповідальні особи в правоохоронних органах, тобто не просто звичайний слідчий районного рівня, мають право на дві доби «заморозити» поширення сумнівної інформації. Зверніть увагу – сайт відключається не повністю, а блокується тільки конкретний контент, щодо якого є підозри в його «ворожому» характер. Далі – спеціальні прокурори мають надати оператору контенту відповідне судове рішення на подальші дії. Втім, що саме головне, у всіх випадках є персональна відповідальність того правоохоронця, який всі ці дії санкціонує.

Мирослав Лискович, Марина Нечипоренко, Київ; Укрінформ

«>

Источник

Click to comment

Оставить комментарий

Популярные новости

To Top