новини корупції

Юрій Родін: великий комбінатор з банку «Південний». ЧАСТИНА 1

Юрій Родін: великий комбінатор з банку «Південний». ЧАСТИНА 1

29.05.2018

Юрій Родін

У великого і жахливого Юрія Іванющенка було багато ділових партнерів, і один з них — це Юрій Родін, співвласник і керівник українського банку «Південний» і латвійського «Regionala Investiciju». Родін дуже не любить, коли йому нагадують про його оборудки з найодіозніших людиною епохи Януковича, однак це далеко не єдине, в чому його звинувачували, так і серед його компаньйонів можна зустріти людей страшніше Іванющенко. Ім’я Юрія Батьківщина і назва його банків багато разів з’являлися в скандальних новинах про рейдерських захопленнях, різних схемах виведення грошей, обкрадання вкладників, навіть замахи на вбивство. І цей список буде поповнюватися, адже Родін і його «Південний» продовжують наполегливо працювати!

Що, де і коли

Родін Юрій Олександрович народився 21 січня 1950 року в Одесі, в сім’ї Олександра Гершевича і Вели Абрамівни Родіних. Хоча його офіційна біографія нарочито коротка, він з гордістю вписав у неї, що в радянський час працював простим вчителем математики. Однак Родін так і не побажав поділитися секретом, як же простому радянському вчителю вдалося стати українським олігархом, співвласником та керівником одного з найбільших банків країни. Лише у 2010 році в ЗМІ журнал «Кореспондент», складаючи список українських мультимільйонерів, коротко написав про Батьківщину, що той зайнявся бізнесом ще в 1987 році. Так само лаконічно і побіжно журнал згадав і про його бізнес-партнера Марці Беккере. З тих пір обидва бізнесмени не повідомили про себе нічого нового, і навіть намагалися видалити з публічного доступу майже всю стару інформацію, в якій можна було знайти чимало цікавих фактів.

А ось одесити, знали Юрія Родіна за старими часами, стверджують, що бізнесом той займався і до 1987 року (з кінця 70-х). Його «бізнес» був досить специфічний, і дійсно пов’язаний з нерухомістю і фармацевтикою. Нібито то сам Юрій Олександрович, чи його родичі «діставали» дефіцитні ліки, а також путівки в одеські санаторії – зрозуміло, не за спасибі. Але, як стверджують джерела SKELET-info, свій стартовий капітал Родін заробив на перепродажі квартир репатріантів. З Одеси в Ізраїль (і далі) щорічно виїжджали сотні єврейських сімей, чиї квартири, за законом, повинні були безкоштовно відходити міській раді: держава дала, держава взяла! Зрозуміло, що репатріанти, які не бажали обдаровувати подібним чином радянську владу, вдавалися до різних хитрощів: переписували квартири залишаються в Союзі родичів або продавали їх – благо, бажаючих придбати житло в Одесі шикувалися кілометрові черги. Звичайно, продати і купити державну квартиру, тоді можна було тільки через хитрі обхідні схеми, ключовою ланкою яких були чиновники структур міської влади, з якими працювали спритні «ріелтори». Інформації про те, чи були у Юрія Батьківщина в міськвиконкомі Одеси такі знайомі (або родичі), немає. Але чутки про те, що скромний шкільний учитель у 80-ті був «квартирним маклером», все ще ходять по задвірках Інтернету.

Крім квартир, покидали СРСР євреї розпродавали все своє майно: від телевізорів і холодильників до автомобілів та антикваріату, і на цьому теж добре наживалися посередники. За інформацією джерел SKELET-info, до цього бізнесу був причетний Марк Беккер, майбутній компаньйон Юрія Родіна (можливо, що вони були бізнес-партнерами і в той час), у якого були великі зв’язки закордоном. Крім того, за не підтвердженими даними, Беккер нібито мав доступ до «системі емігрантських перекладів» — нелегальної схемі конвертації і переказу грошей з СРСР до Ізраїлю, Європи і США, якою користувалися репатріанти. Коли, скажімо, небідна єврейська сім’я продавала все (включаючи квартиру), то вона не могла вивезти з собою товстий «прес» радянських рублів, на які до того ж за кордоном попиту не було. Але зв’язуватися з доларами або вивозити коштовності було ризикованим: попалися таким чином репатріанти залишалися в СРСР ще на кілька років, але вже в якості зеків. Тому рублі вони здавали тут, в Союзі, нелегальним «міняйлам», а отримували валюту вже за кордоном, по прибуттю на місце. Більш докладно про ці схеми можна прочитати в нашому матеріалі про Бориса Фуксмане, як раз збили на них перше стан.

Алла Ванецьянц

Власне, ось чим займався простий одеський учитель математики до 1987 року. Потім «перебудова» дала зелене світло «кооператорству», так що Юрій Олександрович зміг закинути нудне викладання та оформити індивідуальну трудову діяльність». В чому саме вона полягала, його біографія не розповідає, проте в 1993 році Юрій Родін вперше з’являється в «анналах історії» в якості власника сімейного ТОВ «Текон» (операції з нерухомістю), з часом збільшився до цілої мережі компаній різного напрямку. Сімейного, тому що в список співвласників даної фірми входили всі члени сім’ї Родіних: сам Юрій Родін, Веля Абрамівна і Олександр Гершевич Батьківщини (мати і батько), Тамара Родина (дружина), Ганна Батьківщина (дочка), Алла Ванецьянц (дочка), Левон Ванецьянц (зять). Також всі вони до останнього часу в число основних акціонерів банку «Південний» — як через «Текон», так і безпосередньо. Правда, в даний час невідомо, чи ще живі поважні батьки Юрія Родіна (адже вони 1921 року народження).

У 1994 році сім’я Родіних через ТОВ «Текон» увійшла до складу акціонерів банку «Південний», заснованого містом раніше МП «Дако», і перший час ютившегося лише в одному невеликому одеському офісі. Разом з ними співвласниками банку стали: українсько-німецьке СП «Вів’єн» (засновники Марк Беккер і його син Дмитро (Ар’є) Беккер, а також громадянин ФРН Леонід Коган) і ТОВ «Стронг», пов’язане з сім’єю Мороховских, відомої і в Одесі, і далеко за її межами. Віктор Якович Мороховський (1946-1999) в 80-ті роки був капітаном одеської команди «знавців», брав участь у шоу «Що? Де? Коли?» разом з одеситами Анатолієм Вассерманом і Борисом Бурдою. Його син Вадим Мороховський, навчався в Одеському інституті народного господарства (нині – Національний економічний університет), встиг пограти в КНВ за одну з одеських команд.

Вадим Мороховський

Син «знавця» був «многостаночником»: не тільки грав у КВК, але вже на четвертому курсі інституту почав працювати в «Норд-банк», влаштований туди з якихось зв’язків. Цікаво, що зазвичай у своїх біографіях Мороховський завжди стверджував, ніби пропрацював в «Норд-банк» до 1993 року, хоча насправді він працював там до початку 1995, і вже потім звідти перевівся в «Південний». Чому? Тому що в 1994 році в злощасному «Норд-банк» вибухнув гучний скандал: НБУ перерахував до «Норд-банк» 80 мільярдів карбованців за програмою видачі пільгових кредитів сільгоспвиробникам. Керівництво «Норд-банку» ці гроші освоїло по-своєму, роздавши кишеньковим фірмам, які потім зайняли їх в борг іншим фірмам… загалом, голови правління «Норд-банку» Пермінова посадили на п’ять років, а Вадим Мороховський, який до того часу працював у «Норд-банк» начальником відділу внутрішнього аудиту і був в курсі цієї афери, перевівся в «Південний», де відразу зайняв посаду заступника голови правління (все-таки їхня фірма «Стронг» була співзасновником банку). У 1999-му Вадим Мороховський обійняв посаду голови правління АКБ «Південний» (у 2005-му взяв до себе заступником свою дружину Лію Мороховскую) і перебував на ньому до 2011 року, поки не пішов з «Південного» в банк «Схід».

Саме при Мороховском «Південний» виріс майже невідомого міського банку в один з найбільших в Україні, увійшовши до числа фінансових лідерів південних регіонів (від Одеси до Маріуполя). Причому, заслугу Мороховського в цьому ніхто не заперечував, а багато хто навіть підкреслювали. Однак згідно з інформацією джерел SKELET-info, запорукою цього був зовсім не економічний геній Мороховського, а… єврейські гроші. Причому в самому буквальному сенсі. Не випадково, що ходили в народі розмови про те, що «Південний» — це «єврейський банк», були не якимось там проявом антисемітизму, а просто констатацією факту. І справа не в національності його власників і керівників, а в тому, що Мороховський одразу ж почав активно прокручувати через «Південний» гроші ізраїльських банків (наприклад, «Аполаим»), гроші єврейських благодійних фондів (через нього в південних регіонах України працював «Джойнт»), гроші іудейських громад, гроші іноземних бізнесменів-євреїв і т. д. ЗМІ якось писали, що «Південний» одного разу навіть засвітився в «волонтерської допомоги» однієї з частин ЦАХАЛ.

При цьому сам Вадим Мороховський був головою опікунської ради одеської школи «Хабад Ор-Авнер», яка є головним духовним навчальним закладом одеської єврейської громади – лідерство в якій належить членам хасидського руху «Хабад» (як і в Дніпропетровську, Херсоні, Миколаєві, Маріуполі). Збіг чи ні, але одного разу журналісти помітили, що «карта покриття» регіональних відділень «Південного» збігається з картою Південно-Українського регіонального об’єднання єврейських громад. Який з 1998 року очолює рабин Авраам Вольф (Авроом бен Шалом-Дов-Бер Вольф), він же головний рабин Одеси. Сам ребе Вольф прибув в Україну з Ізраїлю, а ось його батько був заступником керівника Управління по координації діяльності навчальних закладів руху «Хабад».

Авроом бен Шалом-Дов-Бер Вольф

Загалом, українське єврейство щільно лягло під рух «Хабад», яка займається в Україні не тільки духовною діяльністю. Членами «Хабада» є найвідоміші олігархи Коломойський і Боголюбов, Віктор Пінчук, Олександр Фельдман, Євген Червоненко і Вадим Рабинович, джерела SKELET-info повідомляють що з «Хабадом» пов’язаний і Олександр Грановський. Як бачимо, є в українського «Хабада» і свої «улюблені» банки, причому «Південний» серед них особливо виділявся. Адже якщо «Приват» або банки Пінчука — це робочі банки олігархів, через які вони прокручували свої мільярди, і частка «єврейських грошей» у них була дуже невелика, то в «Південному» вони довгий час (при Мороховском) становили значну частину активів. Що, звичайно ж, ніякі закони не порушує — це просто цікава інформація до відома. Закони «Південний» порушував вже потім, коли кидав своїх клієнтів.

Банки і заводи

Так як після придбання «Південного» Юрій Родін практично ніяк не виявляв себе поза свого банку, то можна сказати, що вся його біографія за останні чверть століття – це історія банку «Південний». І він безпосередньо причетний до всього, що відбувалося в стінах його відділень, навіть якщо намагається це заперечувати або замовчувати.

До 2003 року «Південний», а точніше афілійовані з ним фірми, стали власниками низки підприємств, вкладаючи свій прибуток у виробничий сектор. Почали з декількох сільськогосподарських підприємств Одеської області, потім зацікавилися заводами. Вибір Батьківщина і Беккера був дуже продуманим: ще в 90-х вони прикупили собі Одеський сталепрокатний завод ім. Ф. Е. Дзержинського (перетворено у ЗАТ «Стальметиз»), випускав металеву дріт і різну супутню продукцію. Поглинання заводу було досить брудним, але всі подробиці тієї афери просто зникли потім під час ліквідацією підприємства.

Потім, у 2001 році, за допомогою тодішнього гендиректора «Криворіжсталі» Олега Дубини (майбутній віце-прем’єр, в 2007-2010 глава «Нафтогазу»), Родін і Беккер фактично «віджали» за борги Одеський канатний завод. Саме з цього випадку за Родіним і банком «Південний» вперше закріпилася недобра слава рейдерів. Це була дуже «мутна» історія, що мала через десять років продовження у вигляді кримінальної справи. Справа в тому, що в 2000-му році завод заборгував «Криворіжсталі» за сировину. Чи був цей борг наслідком об’єктивних причин або створений штучно директором канатного заводу Леоніда Шемякіна, до кінця не розібралися навіть слідчі. Потім Олег Дубина як би «поступився» цей борг власникам «Південного», запропонував Шемякіну кредит для його погашення. Сам же кредит заводу гасити було вже нічим – і тоді завод продав свої акції спеціально створеному ПРАТ «Стальканат», який став власником підприємства. Створеному Родіним, Беккером, а також прибулим з Кривого Рогу шустрим «рішалою» економічних питань Володимиром Немирівським, який відразу ж увійшов в число топ-менеджерів «Стальканат», а потім став головою наглядової ради ПРАТ «Стальканат-Силур».

Володимир Немировський

У біографії Немирівського є цікавий факт, який багато в чому пояснює його зв’язок з власниками «Південного»: зараз він займає посаду голови єврейської громади Кривого Рогу, та й тоді був у ній важливою людиною. А єврейська община Кривого Рогу… так, як ви правильно здогадалися, в ній теж заправляє «Хабад». Таке тісне ділове співробітництво між членами хасидських громад!

Після придбання канатного заводу, Родін і Немирівський влаштували «оптимізацію виробництва»: вирішили робити ставку на виробництві дроту, виробів з дроту і сталевих канатів (тоді у всій Україні цю продукцію випускали всього 2 заводи), закривши інші лінії. Тому в 2003 році ЗАТ «Стальметиз» вирішили «скоротити», довівши до банкрутства через борг нікому іноземному інвестору в сумі 746 тисяч євро. Частина колишнього «Стальметиза» перейшла в розпорядження «Стальканат» як друга майданчик, а решта території (вулиця Вапняна 52 і 52а) багато років використовувалася «по ситуації». За цією адресою було прописано ще кілька різних фірм, що входили в сферу бізнесу сімей Родіних, Беккеров і Мороховских: ТОВ «Екологія», ТОВ «Парус», ВКФ «Міст-мет», ПП «Алимар», ПП «Діс», ТОВ «Манар», ВАТ «Одеснафтопродукт», ЗАТ «Эвармет», ЗАТ «Резон» та ін.

Сама земля під колишнім підприємством довгий час юридично належала місту (але на ній господарювали власники «Стальканат»). Нарешті, в 2016 році рішенням Одеської міськради № 620-VII весь цей ділянку площею 19,3432 гектар був проданий у власність ПРАТ «Стальканат-Сілур» за суму в 23,117 мільйона гривень (889 тисяч доларів). Сорок тисяч доларів за гектар одеської землі в 1700 метрів від причалу Одеського торгового порту – це багато чи мало? Напевно, цим питанням варто зайнятися Генпрокуратурі! А ось ПРАТ «Стальканат-Силур», став уже повноправним власником цієї землі, розділило її на частини: на одній розташована майданчик заводу «Стальканат», а іншу частину площею 8,69 гектар вони зараз активно рекламують як «об’єкт для інвестування». Напевно збираючись з хорошим прибутком окупити свої витрати на приватизацію землі. Втім, до цього часу юридичним власником «Стальканат-Силур» був вже тільки Володимир Немировський, а ось участь в афері Батьківщина поки що приховано за схемами різних фірм і офшорів.

Вельми цікава історія поява ПРАТ «Стальканат-Силур» — це сталося в 2004 році в ході злиття одеського «Стальканат» і купленого їм харцизького «Силуру». Цікаво те, що останній належав Рінату Ахметову, выстраивавшему свою металургійну імперію. При цьому на момент продажу, «Силур» та «Стальканат» залишилися єдиними в Україні виробниками сталевих тросів. Здавалося б, це Ахметову варто прикупити собі «Стальканат» і стати монополістом у цій галузі – а вийшло зовсім навпаки! Що змусило Ахметова піти на цей крок, досі залишається загадкою. Чимало журналістів і аналітиків намагалися пояснити її якимись економічними проблемами Ахметова, хоча жодної істотної так і не назвали. Але, можливо, причина була зовсім в іншому? Одного разу в ЗМІ промайнула інформація, що дана угода могла бути результатом якогось обміну послугами або поступками, в результаті чого власники «Південного» дістали харцизький «Силур». Але що міг запропонувати тоді Ахметову банк «Південний»? Кредит? Інше питання, що могли запропонувати (або чим змогли допомогти) Ахметову ті, хто стояв за цим банком. І відповідь на це питання знає тільки Немировський, який був уповноваженим менеджером» це угоді. Що ж, тепер тут можна будувати найсміливіші гіпотези, адже тепер ми з’ясували, що «Південний» був не простим одеським банком, а дуже специфічним фінансовим центром з великими зв’язками.

«Південний» грабує всіх!

Банальна крадіжка грошей своїх клієнтів – не рідкість у банку «Південний». Так, приміром, у жовтні 2009 року з розрахункового рахунку ТОВ ТД «Юг-Стекло», відкритого у Дніпропетровській філії АКБ «Південний», працівниками банку були вкрадені 336 088 доларів. Коли керівництво «Південь-Скла» звернулося до директора Дніпропетровської філії «Південний» за роз’ясненнями, то їм відповіли, що гроші нібито були списані з рахунку на підставі якогось поруки (за грудень 2007 року). У відповідь на вимогу показати таке поручительство, директор філії розвів руками: мовляв, у мене немає, воно в головному офісі «Південного» в Одесі. Обкрадені підприємці звернулися безпосередньо до глави банку Мороховскому, який теж розвів руками: нема, кудись поділася, поки я був у відпустці! Тоді власники «Південь-Скла» звернулися до МВС з проханням порушити кримінальну справу. Їм відмовили в Жовтневому РВВС, але в Бабушкінському прийняли заяву.



Справу порушили, однак керівництво «Південного» відмовилося надати слідчим якусь інформацію: мовляв, банківська таємниця! А через кілька днів справу було закрито за особистим розпорядженням прокурора Дніпропетровської області Михайла Косюти, який раніше очолював прокуратуру Одеської області.

Тут слід зробити невеличкий відступ: справа в тому, що «Юг-Стекло» належало братам Сорокам. Геннадій Сорока був розстріляний під Донецьком в 2004 році, але вижив.

Надалі широкої громадськості була представлена запис телефонної розмови Ігоря Коломойського (Бені) і Геннадія Кернеса (Гепи), в якій Коломойський в зневажливій формі вимагає від Кернеса вирішити питання з якимсь універмагом.

Насправді мова йде про ТРЦ «Україна» в Харкові, який так само належав братам Сорокам. Але Кернес не зміг задовольнити Ігоря Коломойського в питанні знищення ТРЦ.

Це питання надалі вирішив саме Юрій Родін і банк «Південний» (через «неповернений кредит», як часто роблять рейдери). Саме він організував силове захоплення ТРЦ «Україна», можливо, на прохання Ігоря Коломойського.

До речі, текстова розшифровка розмови Кернеса і Коломойського практично «підчищена» з інтернету.

Продовжуємо! Керівництво Бабушкінського РВВС відправили обкраденным підприємцем офіційну відмову (див. документи). А ще через два тижні наказом Косюти відкрили нову кримінальну справу – тепер уже проти самої компанії «Юг-Стекло», за звинуваченням у «внесення завідомо неправдивих відомостей в свій бізнес-план».

Сергій Варіс, для SKELET-info

ПРОДОВЖЕННЯ СЛІДУЄ…

Юрій Родін: великий комбінатор з банку «Південний». ЧАСТИНА 1 оновлено: Травень 29, 2018 автором: creator
Источник

Нажмите на стрелку что бы читать дальше
<--nextpage-->

Click to comment

Оставить комментарий

Популярные новости

To Top