Головні новини

Хрестовий відхід: Що заважає створенню єдиної помісної церкви в Україні

Про підводні течії релігійної реформи в Україні, розкол в надрах українських представників московського патріархату, а також — як розуміти соціологічні опитування по заданій темі.

Пам’ятаєте, як кілька місяців тому Петро Порошенко в максимально урочистій обстановці оголосив про майбутнє створення єдиної помісної автокефальної церкви в Україні? Тоді нікого навіть не збентежило, що президент світського, згідно конституції, держави поліз в релігійні справи, оскільки плачевний стан цих справ зобов’язувало. За повальним оптимізмом, правда, не всі розгледіли два не те щоб перешкоди, але вельми неприємних моменту.

По-перше, населення переважно не дозріло до таких радикальних, хоч і корисних заходів. Хіба що в західних областях абсолютна більшість місцевих жителів спочатку висловлювалися за злиття церков. Лівобережні регіони адже давно і за звичкою живуть в атмосфері «всенародного атеїзму», де на служби ходять задля освячення різноманітного провіанту, або для того, щоб не виділятися з натовпу і не викликати своєю поведінкою підозри у оточуючих злих язиків. Там це питання особливого інтересу не викликав.

По-друге, «церква», підпорядкована Московському патріархату, що по суті являє собою не релігійну організацію, а поганенько законспіроване підрозділ кремлівських спецслужб. І МП гарантовано спробував вставити палиці в колеса офіційної влади, відмовившись від об’єднання на і нібито не має відношення до думки РПЦ приводом. Втрата досить багатою та прибуткової сфери впливу контролювати «братський народ» та його території Кремля ніяк не допомогла.

Дивна річ: обидва підозри виявилися слушними і життєздатними. Спершу у понеділок архієреїв УПЦ МП в терміновому порядку зібрали на нараду з митрополитом Онуфрієм. Зібрали, ясна річ, для того, щоб висловити несхвалення ініціативи Порошенко і підписати відповідний документ. Деякі формулювання заяви відверто потішили. Наприклад, твердження про те, що об’єднання церков насправді призведе до посилення розколу у релігійному середовищі. Правда, на перше місце «агенти в рясах» все ж винесли ризик втратити наявні привілеї.

Обивателі могли упустити дві важливі деталі. З’ясувалося, що частина присутніх на архієрейському нараді не так давно літала в Стамбул провідати вселенського патріарха. Варфоломію очікувано намагалися пояснити, що українська влада неправа і все потрібно залишити на своїх місцях. Наївно вважати, що позиція делегації здатна вселити в Його Всесвятість найменший сумнів. Але ось по впливу «центрального офісу» РПЦ питань поки що вистачає. Та й без схвалення Москви Онуфрій та його оточення на такі маневри зазвичай не йдуть.

Також від громадськості примудрилися приховати (нехай і ненадовго) факт розколу всередині УПЦ МП. Під вищезазначеним відозвою адже підписалися далеко не всі митрополити й архієреї. Неодноразово одобрявшего ідею об’єднання Олександра Драбинка, митрополита Переяслав-Хмельницького і Вишневського, на зустріч, схоже, просто не покликали, щоб уникнути, як сказали б 30 років тому, плюралізму думок. Серед представників Криму єдністю і не пахло – принаймні, підписи митрополита Сімферопольського і Кримського Лазаря та керуючого Джанкойською єпархією архиєпископа Аліпія під документом відсутні.

Але населення за старою доброю традицією пропустила повз вуха важливу інформацію. І не тільки в силу наближення чотирьох вихідних, розпланувати які треба було заздалегідь. Просто рівень залученості українців в релігійні справи все ще невисокий – це вам не долар по вісім або періодично дорожчає гречка. Соціологічне опитування фонду «Демократичні ініціативи» став ідеальним підтвердженням того, хоча деякі, навпаки, могли угледіти в його результатах цілком мотивований оптимізм.

Ось прихильників створення єдиної помісної церкви, наприклад, виявилося більше, ніж супротивників – 31 відсоток опитаних проти 20. Але цей висновок на перевірку виявляється поверхневим, оскільки решта 49%, не мають чіткої позиції або не проявляють інтересу, свідомо чи не дуже грають на користь невдоволених. Першочерговим об’єднання вважає лише кожен десятий респондент, що також показово. У цьому-то і полягає проблема: багатьом все одно, куди бігати з крашанками на Великдень або з горіхами на третій Спас. Лічені люди замислюються про те, що вплив РПЦ профільними заходами не обмежується. Достатньо лише згадати, скільки діючих політиків та управлінців як мінімум є старостами парафій, а то і зовсім вкладають мільйони в повінь підзвітних територій церквами та храмами Московського патріархату. Хто-то з такої нагоди може навіть не пошкодувати розбитий на місці колишнього єврейського кладовища парк, що особливо символічно.

Наостанок варто було б звернути увагу на зіткнення взаємовиключних думок. 57% опитаних вважають, що жодна з гілок влади не повинна втручатися в процес створення єдиної автокефальної церкви. Шкода, що немає даних щодо того, який відсоток від загального числа цих людей радів тому, що Порошенко особисто взявся за релігійну реформу. А адже таких громадян напевно було предостатньо.

І тепер незрозуміло, вірити в успішне завершення цієї аж ніяк не світської реформи чи ні.

Віталій Могилевський, Без Табу

«>

Источник

Click to comment

Оставить комментарий

Популярные новости

To Top