Новини Сум

Відкрита Європа: Сміттєва криза по-українськи

31.10.2018
15:18

Щорічно українці продукують понад 11 млн тонн побутових відходів. Це приблизно по 300 кг на кожного українця. При цьому лише 4% з цього сміття відправляється на повторну переробку. Решта ж прямує на полігони — узаконені сміттєзвалища, де вони поступово розкладаються, отруюючи землю, водойми та виключаючи будь-яку можливість подальшого використання територій.

За офіційною інформацією, в Україні функціонує 6,5 тис. сміттєвих полігонів. Сумарно вони займають площу близько 9 тис. га. Іще 1,2 тис. га займають несанкціоновані, тобто стихійні, звалища, яких, за тією ж офіційною статистикою, в Україні нараховується понад 35 тисяч.

Всього 5% полігонів в Україні відповідають вимогам Директив ЄС

Ситуація зі сміттєвими полігонами в Україні вражає ще дужче, якщо врахувати той факт, що площа смітників в Україні займає 7% від усієї території держави. А це, на хвилиночку, дорівнює усій території Данії або Швейцарії.

Ігнорування проблеми управління побутовими відходами в Україні інколи призводить до сміттєвих колапсів на кшталт того, що стався у 2016 р. у Львові. Там під час пожежі на полігоні у селі Великі Грибовичі під завалами сміття загинуло троє рятувальників. Тіло одного так і залишилося похованим під 100-метрову товщею сміття. Після цього трагічного випадку полігон довелося закрити, а за пересуванням львівського сміття спостерігала уся країна.

Сумський полігон зростає

Невпинними темпами зростає і Сумський полігон побутових відходів, який розташований неподалік села Великий Бобрик Краснопільського району і межує з Вернхьосироватською ВІДГ Сумського району. Це вже другий полігон для Сум. Договір на використання першого, що діяв на території с. Верхня Сироватка, закінчився ще у 2012 р. Та навколо нього й досі тривають жваві обговорення та дискусії. Про це нам розповіла начальниця загального відділу Верхньосироватської сільської ради МІНЯЙЛО Світлана: «Цей полігон використовувався неналежним чином. Все сміття розліталося по селу, адже він знаходився дуже близько до нього. Люди були обурені, навіть перекрили дорогу, бо було вже неможливо терпіти, ми захлиналися у цьому смітті. Полігон був заповненості. Альо Сумська міська рада не виконала взяті на себе зобов’язання по рекультивації цього полігону. Про це навіть було подання прокуратури. Вони не повернули цю земельну ділянку. У квітні цього року губернатор видав наказ про передачу земельної ділянки по старому полігону у комунальну власність підприємству «Жилкомсервіс». Ми вважаємо це рішення передчасним. Ми б хотіли, щоб міська влада спершу виконала всі свої зобов’язання і передала його державі у належному стані».

Площа Сумського полігону ТПВ планують збільшити на 15 га

Та не дивлячись на проблеми з поверненням державі територій старого полігону, наразі місто Суми повним ходом використовує новий полігон, розташований у Великому Бобрику. Як зазначила Світлана Міняйло, використовують нове звалище хоч і з дотриманням вимог законодавства, але розміри його невпинно збільшуються.

Фактично використання сміттєвого полігону у Великому Бобрику розпочалося з 2007 р. Площа першої та другої черги цього об’єднання єкту сумарно складає 11,3 га. Та на даний час вона фактично заповнена відходами. Тривають переговори про введення в експлуатацію запланованих третьої та четвертої черги. А це додатково ще 15 га.

Головним умовою для надання згоди на передачу у користування Сумській міській раді цієї ділянки є збільшення компенсації Верхньосироватській ВІДГ за її використання. Так у 2018-2018 роках ця сума становила 1,9 млн грн. Наразі існує попередня домовленість про збільшення суми компенсації. Однак чи може грошове відшкодування знизити шкідливий вплив сміттєзвалищ на довкілля? Очевидно, що рішення проблеми варто шукати у іншому напрямі.

Европейські стандарти управління відходами

Допомогти у вирішенні проблеми збільшення площ сміттєзвалищ в Україні та наблизити наше суспільство до європейських стандартів поводження з ТПВ може дотримання Директив ЄС у сфері управління відходами. Виконувати їх українську владу зобов’язує підписання Угоди про Асоціацію між нашою державою та Європейськім співтовариством.

Поводження з відходами в Європі регулюється більш ніж десятком директив. З них до Угоди про Асоціацію увійшли лише три: Директива 2008/98/ЄС про відходи (рамкова), Директива 1999/31/ЄС про захоронення відходів та Директива 2006/21/ЄС про управління відходами видобувної промисловості.

Головними цілями цих директив є попередження утворення відходів та наближення до «суспільства рециклінгу», тобто вторинної переробки відходів. Як наслідок це дозволить знизити кількість сміття, що утилізується чи захоронюється, що знижує його негативний вплив на людей і довкілля. Для цього Директивою 1999/31/ЄС пропонується додатково заохочувати населення до окремого збору та переробки відходів, що біологічно розкладаються. Крім того, документ закликає покладати фінансові витрати, пов’язані з обслуговуванням, закриттям та рекультивацією полігону на його оператора. Документ також визначає вимоги до розміщення полігонів для різного класу побутових відходів

Україна повинна адаптувати власне законодавство для досягнення цілей, передбачених цими положеннями, але як це зробити, українці можуть вирішувати самостійно.

Про позитивний результат дотримання вимог Директив ЄС у сфері управління відходами говорять результати європейських країн.Там це дозволив у десятки разів зменшити кількість полігонів у порівнянні з Україною.

Висновки за фактом

На жаль, Україна поки що «провалює» іспит з виконання приписів європейських Директив. За даними «Навігатора по Угоді», до 1 листопада 2017 року ми мали б отримати План щодо управління відходами та сформувати уповноважений орган, що контролюватиме реалізацію цього плану. Однак жодне з цих завдань наразі не виконане.

 

 

 

Та в нас ще є шанс надолужити втрачене. До кінця 2019 року в Україні повинні бути розроблені регіональні плани управління відходами, реєстр компаній, що здійснюють збір та транспортування сміття, реєстр закритих майданчиків відходів видобувної діяльності, визначення систем фінансових гарантій та виконані ще ряд завдань.

За планами Міністерства екології та природних ресурсів, до 2030 року 70% сміття в Україні має перероблятися чі використовуватися повторно.

А поки що в Україні лише 5% сміттєвих полігонів відповідають вимогам Директив Європейського Союзу.

Дмитро Лазненко, доцент кафедри прикладної екології СумДУ

Якщо ми говоримо про директиви ЄС, то це, перш за все, питання до нашого національного регулятора. На сьогоднішній день в Україні розроблена Національна стратегія управління відходами, майже розроблений національний план управління відходами, який повинен бути прийнятий у цьому році. По суті, це той набір документів, який формалізований і повинний приводити до виконання вищенаведених Директив.

Цей план передбачає внесення змін та розроблення великого переліку нормативно-правових актів. На місцевому рівні їх необхідно буде виконувати. І виконувати ефективно. На місцевому рівні, перш за все, повинні розробити регіональні плани управління відходами в області, врахувати відповідні вимоги. І організаційні, і технічні. Області повинні будуть розробити такі плани протягом 2019 року. Цей документ розробляється на 10 років.

Але тут треба робити поправку на ті, чи буде на національному рівні затверджено цей план і коли. Чи будуть на державному рівні прийняті відповідні кроки. На це гарантії дати не можна. Зараз цей план ще не затверджений. Його планують у 2018 році прийняти.

Директиви регламентують певні вектори цілей та інструменти їх досягнення. Але і ті, і інше доведеться виконувати нам. Тієї інструментарій, який вже гарно показавши себе на території європейських країн, ми маємо використовувати. Бо хто був там, бачив тієї результати, яких вдалося досягти. Безумовно, це гарна справа. Альо ж у якій мірі воно буде запроваджено у нас? Будь-яку справу можна зарубити на етапі формування.

Одна із складових — це просвіта серед населення. Альо просвітницька робота і організація технічних заходів повинні відбуватися паралельно. Інакше ми не навчимо людину сортувати сміття і правильно поводитись з небезпечними відходами. А відповідної інфраструктури немає. І ця людина на початку буде щось робити, а потім покине це все. І вже з другої спроби її важче буде переконати у необхідності того ж сортування.

В Україні на сьогоднішній день є лише Київський сміттєспалювальний завод. Але там все дуже застаріле. Але, в принципі, спалення відходів, згідно з тією ж Директивою, є більш пріоритетним, ніж їх захоронення. Тобто краще спалити сміття і отримати енергію, ніж просто звезти його на полігон.

Пакети, що можна їсти з’єднання

Як сумчани розірвали шаблони у сфері боротьби зі сміттям

Не лише подолати проблему забруднення довкілля, а й прославити рідне місто змогли студенти Сумського національного аграрного університету під керівництвом Дмитра БІДЮКА. Вони, за словами екологів, здійснили революційне відкриття, яке назавжди змінить уявлення про органічну упаковку.

Їх аналог поліетиленових пакетів розкладається в ґрунті протягом 10 днів, перетворюючись на добриво для рослин. Він виготовлений на основі полісахаридів. Це речовини, які містяться у рослинах і є основою для таких харчових добавок, як картопляний крохмаль або ж агар-агар.
Вісь як про нього розповідає керівник проекту FoodBioPack Дмитро Бідюк: «Крапля розчину полісахариду, висихаючи, дає еластичну плівку, сходжу на поліетилен. Зроблений з цієї плівки матеріал всього за місяць розкладається і перетворюється на органічне добриво».

Пакетові не страшний дощ. Він хоч і взаємодіє з водою, але не розчиняється в ній.
Такий пакет є досить міцним. Він може витримати вагу до 4 кілограмів. Хоча розробникі прагнуть зробити його ще більш витривалим. «Ми хочемо, щоб це був оригінальний пакет, якого не буде ні у кого. Щоб він витримував велику вагу, щоб люди могли піти в супермаркет за покупками і купити все те, що їм потрібно, тобто значно збільшити вагу, яку він може витримати, удосконалити саму структуру, сам зовнішній вигляд», — розповідає винахідниця Анастасія Шевцова про план удосконалення розробки.

За словами винахідників, їхні біопакети виготовлені без додавання хімії. Навіть логотип на низ нанесень органічним барвником. На підтвердження цього Дмитро Бідюк навіть спробував з’єднання їсти шматочок біополіетилену. Говорити, що на смак він нагадує локшину.

Окрім пакетів сумські винахідники розробили також кухлики для кави з полісахаридів. Вони придатні не лише для смакування напоїв, а й для зберігання продуктів у морозильника або ж випічки. Так само, як і пакети, такі стаканчики є абсолютно безпечні при контакті з харчовими продуктами.
Тепер розробникі взялися за створення їстівної соломинки для напоїв. «Можна зробити її, наприклад, зі смаком полуниці, додати полуничний джем. Щоб так випити компотик і заїсти соломинкою», — говорить Дмитро Бідюк.

Розробка сумчан оцінили і на міжнародному конкурсі стартапів у Данії University Startup World Cup. На розвиток проекту вони отримали 25 тис. доларів. Після такого успіху розробкою зацікавилися іноземні компанії. Однак винахідники хочуть, аби винахід був запатентований саме в Україні і приносив користь їхній державі.
Хочеться сподіватися, що така відданість буде взаємною і FoodBioPack отримає підтримку на Батьківщині.

ТОП-4 розумних підходи до переробки сміття

Розвинуті країни давно зрозуміли, що переробляти сміття не лише корисно для оточуючого середовища, а й дуже вигідно. Про те, як борються з засиллям відходів у різних країнах, у цьому огляді.

4-місце. Великобританія. Англія є світовим лідером у перетворенні харчових відходів на енергію. Це робиться за допомогою «анаеробного розщеплення»: використання бактерій для переробки харчових відходів і отримання біогазу та біодобрива. Таким чином, британці використовують сміття, щоб забезпечити себе паливом та сприяти кращому росту сільськогосподарських культур.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3-е місце. США. У Сполучених Штатах уряд та місцева влада теж стимулює компанії та громадян сортувати сміття для переробки. Американці навіть витворили додаткове свято на честь тих, хто з розумом ставитися до відходів. Із 1997 року в США відзначають День переробки сміття – 15 листопада. Зараз американці активно сортують сміття, хоча ще 15 років тому соцопитування вказували на те, що ця практика може не прижитися.

2-е місце. Японія. Сортування сміття є звичною практикою й для Японії, де в багатоквартирному будинку в окремому приміщенні можна побачити із десяток контейнерів для різного виду сміття. Наприклад, від пластикової пляшки треба відокремити пробку та етикетку, а потім стиснути пляшку. Незаконне викидання сміття в Японії є кримінальним злочином, за яким можна отримати термін ув’язнена язнення до п’яти років. В самому лише Токіо діє 22 сміттєпереробних підприємства із паровими турбінами для виробництва електроенергії. Ну просто знахідка для супертехнологічного міста! Сміття, що не підлягає спаленню, у Японії використовують для створення насипних островів. Таким чином використовують і золу, що лишається після спалення.

1 — місце. Швеція. Абсолютними рекордсменами є жителі Швеції, де переробляють ледь не 99% сміття. Усі шведи сортують сміття та зберігають його у спеціальних контейнерах (окремо папір, скло, метал, пластик, залишки їжі і ті сміття, яке не можна утилізувати) або відвозять на сортувальні станції. Правильному сортуванню навчають ще з дитячих садочків. За різними контейнерами сміття у певні дні приїжджають вантажівки і забирають їх на сортувальні станції. Все, що можна, йде на переробку, а решта сміття спалюється, забезпечуючи електроенергію та тепло для великої кількості домоволодінь (Стокгольм на 45% забезпечується електрикою та теплом, що виробляють сміттєспалювальні заводи). Електростанції працюють шляхом завантаження сміттям печей: спалюючи відходи, отримують пар, який обертає генератор турбіни. Попіл (складає 15% від початкової ваги відходів) також сортують і знову відправляють на переробку.

Із відходів шведи отримують і біогаз: з 4 тонн відходів можна отримати стільки ж енергії, скільки дає 1 тонна нафти. Наприклад, майже всі шведські сміттєвози працюють на метані, який виробляється із сміття.

В окремих містах Швеції використовують підземний повітропровід для транспортування сміття. Над землею є урна з отвором під відходи, а під землею – її накопичувальна частина. Накопичені відходи за допомогою сильного повітряного потоку всмоктуються в каналізаційний тунель великого діаметру, по якому віносяться на центральну станцію прийому сміття.
Проект «Відкрита Європа» фінансується Європейськім Союзом. Підтримку у реалізації проекту надає громадська організація «Інститут економічних досліджень та політичних консультацій» та «Європейська правда». Матеріали у рамках даного блоку підготовлені в рамках проекту «Просування реформ у регіони» за сприяння Європейського союзу (http://ec.europa.eu/europeaid). Зміст публікацій є виключно відповідальністю їх авторів та жодним чином не відображає точку зору Європейського союзу.

Источник

Click to comment

Оставить комментарий

Популярные новости

To Top