Новини Сум

Видана книга про скарби Сумщини

03.07.2019
16:12

Історія створення книги-альбому про Лебединському художньому музеї ім. Бориса Руднєва

Про самому музеї ми писали не один раз, і досить докладно. Але з’явилася причина згадати про нього зовсім з іншої точки зору. Тому що про зборах Лебединського художнього музею вийшла ілюстрована книга. Зовсім невеликим накладом, але це не музейний каталог, а саме книга, яка сама по собі є витвором мистецтва. «Лебединський міський художній музей ім. Б. К. Руднєва 1918-2018. Сто років історії» — така назва цього унікального видання. У його підготовці брали участь співробітники музею, про фінанси подбав міськрада, власне виданням займався видавничий будинок «Еллада».

Але це так, коротко, а детальніше про історію появи цієї книги нам розповів директор музею Андрій ГЕЛЬМИНТИНОВ. Він підкреслив, що до сторіччя музею, яке відзначали в 2018 р., не було випущено жодного солідного видання, що містить повне опис колекції, нічого такого, що могло б привабити відвідувачів з цим унікально багатим зібранням. Про колекції музею ми писали не раз: це дивовижні експонати, зібрані та збережені в райцентрі стараннями першого директора і нескінченного ентузіаста Бориса РУДНЄВА, якого можна назвати лебединським Никанором Онацким. Завдяки таким людям і виникають подібні осередки культури, наприклад в Лебедині, маленькому місті, який міг би нічого подібного не мати.

Але ближче до історії книги. До 100-річчя музею літератури про нього було небагато. Публікувалися окремі статті, до 75-річчя видали набір листівок, до 90-річчя — невеликий буклет. І ось захотілося зробити щось значне, тим більше, що було кому написати статті, що було сфотографувати і показати зацікавленим людям. Вийшов альбом в його класичному вигляді, а ілюстроване видання, забезпечене великими статтями та безліччю фотографій.

Андрій Гельминтинов говорив, що спочатку замахнулися описати сто самих значних експонатів, але потім через брак фінансів обмежилися шістдесятьма. Книга-альбом містить не тільки фотографії та короткі описи, але й статті, які розповідають історію створення шедеврів, взагалі їх долю, відзначаючи художні особливості. Написані статті професійно, але є ще щось крім професіоналізму — любов до предмета, захопленість темою.

Автори цих чудових текстів: Андрій Гельминтинов, нинішній директор музею Алла ПОДВЕСЬКО, науковий співробітник, Ювеналій ГОЛОД, найстаріший співробітник, колишній директор, який пропрацював у музеї 40 років. Одну статтю написав Андрій РУДЬ, колишній охоронець фондів. Авторів назвали, тепер розповімо про найсучаснішою проблеми — фінансової. Книга обійшлася в 38 тис. грн., директор каже: «Для провінційного музею що 38 тис., що 380 — суми нереальні, такі, що уявити собі неможливо». Але вийшло так, що проблемою перейнявся Лебединський міськрада і необхідна сума була виділена з міського бюджету.

Можна сказати, що кожен мешканець міста, який платить податки, взяв участь у виданні книги. Хоч копійкою. Ну і останнє, про що заговорив директор музею, — для чого видана книга. Природно, не для того, щоб привітати себе з ювілеєм. Ознайомити читачів хоча б з деякими експонатами, зацікавити людей, запросити їх до себе. Тираж невеликий — 100 примірників. Книгу можна прочитати в читальних залах бібліотек Сум і Лебедиина, але краще відвідати музей. Якщо будете в Лебедині хоча б проїздом, зайдіть, подивіться на його колекцію.

Адреса
Лебедин, площа Волі, 17. Тел. (05445) — 2-18-81 . Час роботи: вт. — пт. З 8.00 до 17. 15; в суботу — до 16.00. Вихідні — неділя і понеділок.

Від автора
Дружу з Лебединським міським художнім музеєм давно. Як журналіст і просто по-людськи. Коли приїхав туди вперше, мене зустрів Ювеналій Голод, один з найстаріших співробітників, як я вже говорив. Оглядаючи зали і слухаючи коментарі, я поступово відчув атмосферу цього місця. Історія з біографією у музею не просто детективні, а епічні, можна сказати. Не можна не думати про його засновника, діяльній і мужнього Бориса Рудневе, ім’я якого музей тепер носить. З технічною освітою людина, а от життя присвятив збиранню та збереженню культурних цінностей. У смутні 1917-1918 роки почав збирати, і ось 20 листопада 1918 р. — перша виставка української старовини. Поки тільки старовини, а твори мистецтва Руднєв збирав і берег все своє життя. Багато експонатів були вивезені, вважай врятовані, з маєтку Капністів, які самі захоплювалися колекціонуванням. Але в той бурхливий час все могло бути знищено і розграбовано, якби не Борис Кузьмич Руднєв. Музей відкрили, і він працював навіть в окупацію. У період між відходом Червоної Армії і приходом вермахту Руднєв переселився в приміщення музею, щоб надійніше охороняти його від місцевих мародерів. Німці, як не дивно, нічого не вивезли і не знищили. А Руднєв за те, що музей був відкритий при окупантах, природно, ніякого «спасибі» потім не отримав. Зате збереглася колекція. Ось тепер музей прожив 100 років, що не кожному подібному установі дано — не Лувр та Ермітаж не все-таки. Натомість життя тут йде не по-музейному бурхлива і яскрава. До свого 100-річчя, наприклад, музей відкрив виставку, присвячену Давиду Бурлюку. Своїх експонатів — один авторський екслібрис, але допомогли співробітники музею в недалекій Семиротовке. З нею і з Лебединому у Бурлюка пов’язаний величезний пласт життя, хоча потім доля обмовляла його по світу, але молоді роки тут. А коли ми зустрічалися з працівниками музею в цьому році, напередодні Міжнародного дня музеїв, тут вже була готова виставка молодого сумського художника Володимира Ільченка. Він художник іронічний, іноді агресивний, іноді ліричний, але, безумовно, цікавий. Згадую про цих виставках, щоб підкреслити, що в музеї не просто припадають пилом старі експонати, — тут завжди відбувається щось живе, цікаве. Музей хоче жити і радувати людей.

Олексій Сікорський
Панорама №26-2019

Источник

Click to comment

Оставить комментарий

Популярные новости

To Top