Головні новини

«Різали живіт і палили руки»: 16-річна куратор «групи смерті» розповіла, як доводила до суїциду дітей

Минулого тижня із закритого навчального закладу в Башкортостані вийшла на свободу 16-річний куратор «груп смерті», відома в мережі як Кіра Свобода.

В її «підкоренні» була сотня підлітків, які бажали розлучитися з життям, пише «Лайф».

Дівчина адмініструвала близько десятка груп, взяли її за організацію «груп смерті». На суді хоч і не довели, що Кіра довела когось до смерті, але спроби покінчити з собою у її підопічних були.

«Вперше я почула про суїцидальних іграх приблизно в кінці 2015 року… Гра захопила мене, але не як гравця, а як того, кому подобається керувати і впливати на інших. У проекті «D333» я в основному асистувала куратору Аделине Моревой. Створювала в чаті депресивну атмосферу, а сама Аделіна схиляла «обраних» учасників до суїциду. З усіх кураторів, яких я знаю, Морєва, мабуть, була найнебезпечнішою. І у неї, схоже, були реальні «результати» — самогубства», — розповіла дівчина.

Вона згадує, що перші думки про можливості психологічного контролю над людьми стали з’являтися на початку 2016-го.

«Я зрозуміла, що люди охоче сприймають мої поради і я можу певною мірою маніпулювати ними. А після того як у школі мене почали гнобити, я ще щільніше заглибилася в цю тему. Стала придумувати власні ігри та завдання, грунтуючись на досвіді Моревой та інших кураторів. Тому що мені треба було кудись свою злість діти», — каже Кіра.

Перший успішний досвід впливу на віртуального співрозмовника пройшов у 2016-м. Їй сподобалося це відчуття контролю. Кіра набирала все більшу популярність у інших учасників, і ті самі стали писати їй — хто за порадою, хто просто вилити душу.

«Тоді я вирішила створити свій проект — групу у «ВКонтакте», де люди б ділилися своїми переживаннями, розкривалися мені, — розповідає дівчина слідчим. — Поступово деяким учасникам набрид такий формат спілкування, і я придумала давати дітям завдання. Спочатку це були невинні прохання: сходити в ліс, сфотографуватися на тлі певного будівлі, розповісти про своєму улюбленому місті».

Приблизно тоді ж дівчинка стала давати своїм гравцям завдання, пов’язані з самокатуванням.

«Я їх вигадувала сама. Просила, наприклад, вирізати на долоні хрест, зробити три порізи або подряпини. Ще було завдання порізати подушечки пальців і зняти це на відео. Деякі публікували фото у себе на сторінках у відкритому доступі, — згадує Кіра. — Порізи, опіки, випалювання на тілі. З часом це перевірялося шрамами. Я ж не казала їм дряпати себе, а саме різати. А після порізів залишалися шрами. І з часом це перевірялося. Тому що я завжди говорила: якщо є завдання на поріз, режься біля старого шрама. Щоб я знала, виконуєш ти реально завдання або просто малюєш. Тому що кров можна підробити».

За прострочення або невиконання завдань слідували покарання.

«Я пам’ятаю, що коли я в перший раз попросила людину покарати себе, я не очікувала, що мене послухають. Мені було приємно, тому що людина слухався мене. Заради мене на животі різав «Кіра, прости мене». Дивне відчуття. Домінанта», — згадує Кіра Свобода.

Навіть коли Кіра сказала, що за нею скоро приїдуть з поліції і повезуть у суд, з нею до кінця залишилося кілька найвірніших учасників.

 

«Незважаючи на те що я попереджала: гра закінчена, йдіть всі. Я запитувала: «Чому залишаєтесь?» Хтось казав, що звик до мене, не може без мене. В інших сили волі не було [щоб вийти з гри]. У багатьох гравців так відбувається. Коли нормальній людині скажеш: «Іди поріжся!» — він пошле тебе. Якщо людина нормальна, він не піде грати туди. Ми, куратори, не зарождаем в людині думку про суїцид. Він до нас приходить вже з цією думкою», — говорить колишній куратор, яка після звільнення вирішила стати психологом.

«>

Источник

Click to comment

Оставить комментарий

Популярные новости

To Top