Новини Сум

Помилка прем’єра. Чи була можливість уникнути підвищення ціни на газ

29.10.2018
14:18

Наприкінці жовтня уряд надав українцям неприємну новину, підвищивши ціни на газ для населення. Чому це сталося і чи був у Володимира ГРОЙСМАНА вибір?

«Я, чи що, хочу піднімати ціну? Я руками і ногами борюся з цим вже більше року. Але є речі, які знаходяться за межами моїх можливостей», — з досадою в голосі говорив прем’єр-міністр Володимир ГРОЙСМАН про рішення уряд про підвищення ціни на газ на 23,5%. І це дійсно так — ціна газу згідно з зобов’язаннями уряду повинна була вирости в липні, потім — у серпні, вересні і жовтні 2018 року. Однак Кабмін відкладав і відкладав це рішення, і тільки коли його приперли до стіни, все ж зважився. У ролі «злих хлопців», спонукали уряд на такий непопулярний крок, виявилися представники Міжнародного валютного фонду. МВФ є одним з головних кредиторів України, тому не прислухатися до його вимог в уряді просто не могли.

Справа в тому, що у 2018-2020 роках україна має повернути кредиторам 21 млрд дол. Пік виплат припадає на 2019 р., за який необхідно повернути 15 млрд дол. Без кредитів МВФ і пов’язаних з ними кредитів від США і Європейського союзу повернути таку суму Україна не зможе. Нинішньому уряду доводиться платити за рахунками урядів Юлії ТИМОШЕНКО та Миколи АЗАРОВА, що зайняли в 2018-2013 рр. близько 50 млрд дол. Уряд Азарова також спустило на підтримку курсу гривні в 2010-2013 рр. майже 20 млрд дол. золотовалютних резервів країни.

Але чому ж представники МВФ так хочуть підвищення цін на газ? Справа в тому, що МВФ наполягає на встановленні єдиної ціни на газ
для населення і промисловості на рівні середньоєвропейських цін. На думку економістів МВФ, це остаточно вб’є корупційні схеми в Україні і збалансує держбюджету. Розмови про єдину ціною йшли в Україні давно – вперше про це заговорили ще в 90-х роках ХХ століття.

Промислові підприємства завжди платили за газ більше, ніж населення, а різниця між ринковою ціною і ціною реалізації для населення покривався прямими субсидіями з держбюджету, які йшли в НАК «Нафтогаз». Всі українські уряди дистанціювалися від встановлення однакової ціни на газ, хоча на словах за це навіть виступала Юлія ТИМОШЕНКО під час перебування на посту прем’єр–міністра в 2008-2010 рр. Діяв на той момент газовий «ринок» дозволяв заробляти на корупційних схемах: як на махінаціях з державними субсидіями «Нафтогазу», так і на різниці «дешевого» газу для населення і більш дорогого – для промисловості. Найбільше на цьому ще з часів «Росукренерго» заробляв олігарх Дмитро ФІРТАШ, але солідні шматки діставалося і іншим – таким, як побіжний бізнесмен і екс-народний депутат Олександр ОНИЩЕНКО.

До того ж будь-який політик, який би зважився на підняття цін на газ, назавжди втратив би підтримку виборців. Реальність підтвердила ці припущення — рейтинг Арсенія ЯЦЕНЮКА, уряд якого запропонував іншу схему розподілу газу і підняв ціни на нього, обвалився з 22% до нуля і навряд чи коли-небудь підніметься. Інша схема полягала в політиці «дорогого газу для всіх» та запровадження субсидій для населення з низькими доходами. Таким чином велика частина старих корупційних схем була зруйнована, а громадяни з високими доходами змушені були платити більше, ніж бідні.

Така схема була не ідеальною, борги населення за житлово-комунальні послуги за останні роки зросли втричі — з 12 до 36 млрд грн., субсидії не завжди нараховуються справедливо і т. д. Однак, зазнавши політичні втрати, уряду Яценюка і Гройсмана так і не зважилися встановити єдину ціну на газ. До 17 жовтня 2018 р.
Кабмін п’ять разів продовжував «Нафтогазу» спецобязательства продавати населенню газ за низькою ціною. Навіть після цього підвищення ціна газу для населення далека від ціни для промисловості. Адже з 1 жовтня «Нафтогаз» підняв вартість палива для двох категорій промислових споживачів до 13,4 грн. за тис. куб. м, для іншого — до 14, 5 грн. за тис. куб. м. Тепер ціни на газ в Україні прив’язані до ціни «блакитного палива» в європейських газових хабах, де вона останнім часом зростає з багатьох причин.

Був варіант в уряду не прислухатися до вимог МВФ? Володимир Гройсман стверджує, що в такому разі Україну чекав би дефолт по зовнішніх платежах вже на початку 2019 року. І якщо хтось думає, що дефолт не вплинула б на життя пересічних громадян, то глибоко помиляється. Україна — імпортозалежна країна, яка ввозить з-за кордону 85% пального, 90% споживчих товарів та одягу і т. д. і т. п. Стрибкоподібне зростання курсу валют по відношенню до гривні в результаті дефолту негайно б підвищив ціни на всі товари – досить згадати, яка споживча паніка охопила українців в лютому 2015 р., коли курс короткочасно виріс до 42,5 грн./дол.

Звичайно, у Володимира Гройсмана були й інші варіанти, серед яких – за два роки перебування у влади запустити реальний газовий ринок для населення. Тоді б ціни на газ довелося визначати не уряду, а численним операторам ринку. Безумовно, становленню реального ринку за ці 24 місяці заважали десятки факторів, але … дорогу здолає той, хто йде. Поки ж вона не пройдено, і це головна помилка.

Источник

Click to comment

Оставить комментарий

Популярные новости

To Top