новини корупції

Коментар: Чому Путін прийняв Болтона і як він здасть Трампу Іран

Російсько-американський саміт Кремлю потрібен набагато більше, ніж Вашингтону. Чого варто, а чого не варто очікувати від зустрічі Володимира Путіна та Дональда Трампа? Думка Костянтина Еггерт.Президент США любить робити широкі жести, вважає себе здатним переконати кого завгодно в чому завгодно, його приваблює образ політика, який ламає стереотипи. Йому подобається одноосібно приймати рішення — звідси і його не дуже здоровий інтерес до спілкування з авторитарними лідерами. При цьому слід визнати: Трамп зовсім не дурень, а талановитий політик-самоучка. Він уже почав вести кампанію за переобрання в 2020 році, і, судячи по вмінню підтримувати лояльність «його» виборців, виходить це у нього дуже непогано. У Кремлі зрозуміли: з Трампом, ймовірно, доведеться мати справу найближчі шість з гаком років.

Санкції — Москві, «джавелины» — Києву

Між тим, за півтора роки при владі нинішня американська адміністрація піддала російський режим значно більш серйозного тиску, ніж багато хто очікував.

Висилка десятків дипломатів і ліквідація російського консульської присутності на заході США; кілька раундів санкцій, один з яких знищив репутацію Олега Дерипаски; розгром найманців ПВК Вагнера в Сирії; рішення про постачання зброї Україні, включаючи протитанкові комплекси «Джавелин»; драматичне збільшення військового бюджету і плани створення космічних військ — все це вдарило по позиціях Кремля. Путіну довелося змінити свого звичайного підходу — «ми, мовляв, ні в кого позичені не просимо».

Путін у ролі прохача

Саме Путін звернувся до австрійського канцлера Себастьяну Курцу з проханням допомогти організувати зустріч з американським президентом. Ця заява була адресована не стільки чолі уряду Австрії, скільки Білому дому. Коли Трамп відповів принциповою згодою, президент Росії прийняв у Москві радника президента США з національної безпеки Джона Болтона, який, строго кажучи, за статусом нижче його на декілька ступенів.

Російський президент — непоганий психолог. Звертаючись до Трампу як прохач, він грає на марнославстві президента США. Цю гру він, швидше за все, продовжить і на саміті: «Тільки ви, пан Трамп, можете дозволити проблеми, створені Обамою, європейцями, українцями».

Лестощі і упор на «інтереси» в збиток «цінностей» — така буде стратегія Кремля. Можливо, Путіну вдасться «зачарувати» Трампа — але тільки в тому випадку, якщо американський президент сам захоче «зачаруватися». Однак для Путіна саміт набагато важливіше, ніж для Трампа. Йому важливо довести і росіянам, і країнам Заходу, що ніякої ізоляції Росії не існує.

Вже зараз можна сказати, яких результатів від зустрічі президентів Росії і США чекати не варто. Насамперед, Трамп не скасує санкції, введені проти російського режиму. Після прийняття торішніх доповнень до Закону про протидію супротивникам США допомогою санкцій це — фактично прерогатива Конгресу, а не президента. Крім того, не варто очікувати: визнання Вашингтоном анексії Криму; відмови Сполучених Штатів від планів розміщення об’єктів протиракетної оборони в країнах Центральної Європи; раптового згоди Путіна вивести російські війська із східної частини України і почати виконувати Мінські угоди.

Чи стане Трамп «нашим»?

Чого можна чекати? Наприклад, відновлення роботи закритих американських і російських консульств. Це рішення Трамп може прийняти одноосібно, якщо вони з Путіним домовляться про такому жесті доброї волі. Крім того, передбачувана спільна декларація Трампа і Путіна буде напевно містити спробу поховати тему втручання Кремля в президентські вибори 2016 року і обіцянки ніколи нічого подібного надалі не робити.

Американський президент чи буде вимагати зміни позиції Путіна щодо Сирії. Його цілком влаштовує нинішній стан речей — за умови, що під загрозою не виявиться безпеку Ізраїлю. Гасло відставки Башара Асада тихо знято з порядку денного.

Для Путіна головними стануть дві теми — майбутня політика Вашингтона щодо Ірану і стан світової енергетики. У Москві зрозуміли: Трамп взяв курс на конфронтацію з режиму мулл у Тегерані, при активній підтримці Ізраїлю та Саудівської Аравії.

Путіну зовсім не світить участь у цьому явно програшному для Ірану і для нього особисто справі. Кремль активно налагоджує стосунки з Саудівською Аравією — заодно погоджуючи з Ер-Ріядом збільшення обсягів видобутку нафти. Російський керівник, мабуть, спробує «продати» Трампу подорожче свій нейтралітет у протистоянні Вашингтона і Тегерана.

Однак Білого дому, як я вже написав, особливо нічого запропонувати Москві. Більш того, Трамп і його радники знають: Путін не стане на бік іранців, тому що тоді він ризикує нарватися на ще більші неприємності, ніж раніше.

Дональд Трамп, навіть якби хотів, не здатний поодинці змінити політику США щодо Росії, а Володимир Путін не хоче змінювати свою. Адже вона приносить йому чималі політичні дивіденди будинку, де агресивне протистояння з Заходом стало головним інструментом підтримки рейтингу. Так що не варто чекати від майбутнього саміту сенсаційних результатів.

Автор: Костянтин Еггерт — російський журналіст, ведучий програм телеканалу «Дощ». Автор щотижневої колонки на DW. Костянтин Еггерт в Facebook: Konstantin von Eggert

Цей коментар висловлює особисту думку автора. Воно може не збігатися з думкою російської редакції Deutsche Welle в цілому.

Ця новина також на сайті Deutsche Welle.

Facenews

Нажмите на стрелку что бы читать дальше
<--nextpage-->

Click to comment

Оставить комментарий

Популярные новости

To Top