Головні новини

Кіборг в глибокому тилу. Як захисник Донецького аеропорту Сергій Танасов керує районом

Звільнений з лав ЗСУ у званні молодшого лейтенанта старший сержант 79-ї бригади Сергій Танасов вже два роки керує Березанським районом Миколаївської області.

«Цензор.НЕМАЄ» з’ясовував, як ветерани цієї війни управляються на державній службі.

Небагатослівний і гранично конкретний Сергій Танасов, зустрівши нас на вокзалі, відразу попереджає: часу на інтерв’ю майже не буде, тому працювати доведеться «в польових умовах» – у дорозі, в перервах між засіданнями та прийомом громадян.

– Герої ми для тих, хто стежив за тим, що відбувалося в АТО. А тут, у своєму районі, я просто відбитий вояка, — усміхаючись, каже Сергій Танасов, поки ми рано вранці виїжджаємо з Миколаєва і по розбитій дорозі рухаємося в бік Березанського району.

Слово «вояка» він вимовляє з такою інтонацією, що відразу зрозуміло – це його, рідне. Ще зовсім недавно Сергій Танасов будував кар’єру професійного військового. До 2014-го встиг попрацював у п’яти миротворчих місіях: крім Іраку, ще тричі в Ліберії і Косово.

Робота у складі миротворчого контингенту стала практичною школою для кількох тисяч українських військових. Це був безцінний бойовий досвід, який не воююча українська армія навряд чи могла отримати. Саме цей досвід допоміг кільком тисячам військових зорієнтуватися в перші місяці війни.

Але про місіях Танасов згадує не тільки як про курси інтенсивного навчання військовій справі. Багато чого з того, що він знає про управління та командну роботу, сьогоднішній глава району почерпнув там, на службі далеко від Батьківщини.

У жовтні 2014-го, під час самих гарячих боїв у ДАПе, Сергій Танасов отримав поранення – куля потрапила в каску. Майже тиждень «воював» з контузією. Коли його підрозділ покинуло ДАП, провів два місяці в госпіталі і на реабілітації.

В цей час допомагав своїм бійцям оформляти документи – на виплати, землю, фіксувати поранення. Миколаївські волонтери підказали йому оформити громадську організацію, щоб упорядкувати процес допомоги військовослужбовцям і вести листування від ГО. Ці ж волонтери у вересні 2015-го наполягли, щоб Танасов балотувався в депутати Миколаївської міської ради від «Солідарності».

Коли в 2015-му він балотувався в депутати по 16-му округу Миколаєва, де його ніхто не знав, методично обійшов всі будинки і квартири, агітував сам за себе. «Обіцяти нічого не буду, але буду реагувати на ваші звернення, і змушувати чиновників працювати», – розповідає Танасов ключову ідею своєї передвиборної кампанії. У підсумку переміг і зайняв 8-е місце по місту в списку «Солідарності».

Як вийшло, що призначений на посаду голови району?

Танасов пояснює це так: був якось на одній зустрічі з президентом. Задавав питання по суті – про землю та вищу освіту для АТОшников. Через деякий час подзвонили з Адміністрації президента. Ось і вся інтрига. Так пояснює Танасов.

У таких країнах, як США та Ізраїль, військові – кадровий резерв для держсектора. А служба в армії – хороший старт для кар’єри в публічній сфері.

Коли запропонували очолити район, Танасов довго не думав. Поставився як до нової бойової задачі. Його заступник – Ігор Милькат, теж з 79-ї бригади, він служив санінструктором. Танасов за старою звичкою називає його Док. Милькат до війни працював директором з розвитку «Нової пошти» на Кримському, Донецькому та південному напрямку.

Док — людина з залізними нервами і м’якими манерами, часто служить десантникові Танасову громовідводом, коли той не витримує і на засіданнях починає стукати кулаком по столу.

«Може це прозвучить пафосно, але для нас що ДАП, що Березанка – це завдання приблизно одного порядку», — говорить Милькат.

«Структура роботи місцевої влади дуже нагадує управління тиловою частиною: по суті ті ж проблеми, ті ж завдання, навіть суть помилок, які роблять люди, – одна й ті ж», — стверджує Танасов.

Як десантникові працюється головою району?

Завдання 1. Як запустити вітроелектростанцію, коли народ проти?

Коли Сергія Танасова тільки призначили на посаду, він одразу зіткнувся з соціальною напругою в селі Тузли. Компанія «Вітряні парки України» повинна була запускати чергову вітротурбіну, але жителі найближчих сіл були категорично проти. Дійшло до того, що люди обіцяли перекрити дорогу, коли поїдуть машини з бетоном, щоб заливати майданчики. Для компанії це означало мільйонні втрати.

Причин такого невдоволення громади було дві. Перша – переконання, що вітряки – це шкідливо. Друге – компанія вже, на думку місцевих жителів, обдурила громаду. Виявилося, зобов’язання, які компанія брала на себе в рамках «соцпакета», не були реалізовані.


«Першим ділом вийшов на керівництво компанії. З’ясувалося, що менеджер, який керував проектом запуску, звільнився і не довів проект до кінця, – розповідає голова району. — По-друге, в 2012 році я отримав освіту за спеціальністю «еколог», і звичайно, розумів, що шкода від вітряка – це надумана проблема. Тому почав шукати «бунтівника», який розганяв негатив. Ним виявився один з депутатів, який був ображений тим, що компанія не намагалася домовитися з селом через його посередництво».

Залагодити історію вдалося швидко – були проведені громадські слухання. Керівництво компанії врахував попередні зобов’язання перед громадою і інвестувало в прокладання водопровідних мереж 5,5 млн грн. Сума була непідйомною для району.

Зараз ця компанія перереєструвалася в Березанському районі і запускає ще три вітряка (у компанії вже 7 вітряків). Інші компанії теж наслідували приклад.

За допомогою вітряків глава району вирішив ще одну соціальну проблему – вирубування лісосмуг. Невеликі лісопосадки, які були висаджені, щоб захистити сільгоспугіддя, кілька років тому почали рубати місцеві. Ліс на балансі лісгоспу. Грошей на охорону – ні.

«А що якщо розмістити вітряки в посадці? Вітряк ж охороняють. Вийде так, що і ліс доведеться охороняти», — розсудив як-то Танасов. Сьогодні в лісопосадках вже виділено чотири ділянки під вітряки.

«Я вважаю, одна з моїх ключових завдань налагодити стосунки між бізнесом та громадою. Тому що і в тих, і в інших є упередження відносно один одного», — говорить Танасов. І наводить в приклад ще один конфлікт навколо маслоекстракційного заводу. Це підприємство чи не найбільший роботодавець в районі — 120 чоловік в штаті. Але частина селян скаржилася на чолі постійні викиди диму.

«Якщо горить лушпиння, значить, є викиди сірки, і що я повинен зробити? Перевірити підприємство на наявність фільтрів для важких металів», — розповідає голова району.

Але комісії з техногенної та екологічної безпеки на територію заводу не пустили. Танасов вже готувався зробити всі наявні інструменти, щоб закрити завод. Але власник підприємства випередив – сам запросив на завод, показав фільтри, пояснив, звідки невдоволення.

Коли для Березанської школи будували футбольне поле і не вистачало 240 тонн щебеню, глава району зателефонував власнику олійноекстракційного заводу і попросив допомогти. На наступний день щебінь доставили.

«Ти любиш те, у що вкладаєш, тому я не соромлюся залучати бізнес. Я намагаюся, щоб бізнес відчував себе частиною громади. Вони повинні працювати з людьми. Тому що якщо люди поїдуть, хто буде працювати на їхніх підприємствах?» — пояснює свою логіку Сергій Танасов.

Завдання 2. Як ділити комунальну власність, коли територіальні громади не можуть домовитися?

Березанський район – це дві об’єднані територіальні громади – Березанська (куди поки входить 5 сільрад), Коблевська (4 сільради) і 8 невизначених.

Першою з Березанського району вийшла найбагатша громада Коблево, до неї приєдналося ще 3 села. Районна лікарня залишилася загальна для всього району. Забравши свою частку зі спільного бюджету, керівництво Коблево припинило перераховувати кошти за лікарню, заборгувавши 1.3 млн гривень тільки за опалення.

Тепер у голови району проблема: «Де знайти кошти на лікарню?»

«Зараз завдання громади вирішити – потрібна лікарня чи будемо їздити лікуватися в Миколаїв. Якщо потрібна – знаходимо фінансування, посилаємо від нас переговорну групу в Коблево. І вимагаємо повернути борг. Якщо нам лікарня – це зайві витрати, то закриваємо лікарню. Гроші, які витрачали на медицину, перебрасываем на освіту та інші напрямки, а самим лікуватися їздимо в Миколаїв», — звертається Сергій Танасов до глави ВІДГ Березанка та головам сільських рад, які приїхали до нього на нараду, як раз в день, коли «Цензор.НЕМАЄ» був в гостях мав можливість бути присутнім на засіданні.

Лікарня – це тільки перший крок. Наступні питання, з якими жителі району не мають спільної точки зору: де в громаді буде знаходитися опорна школа, дитячий сад, як буде функціонувати адміністративний апарат? Як будуть виживати села, нейтральні до ВІДГ?

Що робить Танасов, щоб вирішити ці завдання?

Благополуччя жителів цього району залежить від того, чи здатні вони домовлятися і об’єднуватися навколо вирішення своїх проблем.

Завдання 3. Де взяти гроші на інфраструктурні проекти, коли їх немає в бюджеті?

Реформа децентралізації, яка, з одного боку, обіцяє значно збільшити бюджет ВІДГ за рахунок податків, з іншого – перекладає на плечі місцевої громади складні інфраструктурні завдання.

Якщо ти бідна громада, у тебе відсутні великі підприємства, дороги, каналізація, то це вже твої проблеми, а не держави. Березанський район складно назвати багатим. Тут в минулому році ледве вистачило коштів на опалення районних шкіл. Тому для громад завдання №1 – залучати інвесторів і створити новий економічний ландшафт території.

«Глава району – «вимираючий» вид чиновника. Зараз децентралізація змінює методи управління. І я, по суті, стою біля витоків нової форми, для себе я визначаю це як менеджер території. Моє завдання зараз написати економічний сценарій для Березанського району, щоб тут з’явилися ресурси не тільки на обслуговування поточних потреб, а й на розвиток», — пояснює Сергій Танасов свою місію у Березанці.

В останній рік він працює над концепцією будівництва комунальної сонячної станції в Березанці. Ідея полягає в тому, що заходять у район інвестори в рамках соціального пакета частково фінансуватимуть будівництво комунальної сонячної станції. А частково кошти залучають ззовні. «За моїми розрахунками, окупність проекту 5 років, при самих песимістичних прогнозах – 7 років», — каже голова.

Таким чином, у громади може з’явитися постійний дохід. А вже з цих коштів можна буде інвестувати в розвиток.

Ще одна ідея Танасова – вивести курортне село Рибаківка з підпорядкування Коблево. Влітку селище, що знаходиться на березі Чорного моря, заповнюють курортники. Тут тільки дитячих таборів два десятки. Але відпочинок тут дешевий і некомфортний. Проблема розвитку цього селища – відсутність очисних споруд. Каналізація часто зливається в посадки або в кращому разі – у вигрібну яму.

«Ці території потрібно виключати з територій населеного пункту і займатися їх розвитком стратегічно. У громади немає таких ні інтелектуальних, ні фінансових можливостей. Тут треба працювати, як грузинський уряд в Аджарії: будувати інфраструктуру (каналізацію), проектувати курорт на рівні концепції, розробляти проекти і під проекти залучати інвесторів. Але це повинна бути державна стратегія.

Анастасія Рінгіс, для «Цензор.НЕМАЄ»

Фото: Наталія Шаромова, «Цензор.НЕМАЄ»

«>

Источник

Click to comment

Оставить комментарий

Популярные новости

To Top