Новини Сум

До чого може призвести зміна влади у Вірменії

30.05.2018
09:20

В результаті масових вуличних виступів до влади у Вірменії прийшов опозиційний політик Нікол ПАШИНЯН. Можна називати те, що сталося «революцією» і як надовго затримається колишній опозиціонер в найвищому кабінеті країни?
У самій Вірменії більшість засобів масової інформації в основному називають події квітня-початку травня «революцією». Їх неважко зрозуміти — колишній президент Серж САРГСЯН обіймав найвищу посаду в країні 10 років, а загалом перебував на різних посадах у владних кабінетах останні 28 років. Термін його президентських повноважень закінчився в 2018 р., але за три роки до цього з ініціативи правлячої Республіканської партії був проведений успішний конституційний референдум. Прийняті на ньому поправки до Конституції перетворювали пост президента в представительско-церемоніальний, основні владні повноваження переходили до прем’єр-міністра. Вже тоді критики Сержа Саргсяна стверджували, що таким чином він готує собі продовження владних повноважень, оскільки після 2018 р., згідно Конституції, на пост президента балотуватися вже не міг. У відповідь Саргсян публічно пообіцяв не балотуватися на посаду прем’єра, але, як з’ясувалося після виборів 2018 р., збрехав і зайняв цей пост як представник перемігшої на виборах Республіканської партії. Це і стало приводом до початку в масових антиурядових виступів. Вивів на вулиці ошуканих громадян політик «другого покоління» Нікол Пашинян, лідер невеликого опозиційного об’єднання «Елк», що має всього 9 мандатів у парламенті (порівняйте з 58 у «республіканців»). Він почав опозиційні мітинги в Гюмрі, а потім пройшов маршем до столиці Єревана, збираючи все більше прихильників. У результаті почалися масові акції протесту, які Пашинян наполегливо вимагав проводити ненасильственно. Тому вони проходили у вигляді блокування парламенту та основних транспортних магістралей столиці та інших міст. Звичайно, Пашинян став лідером громадського обурення політиками старої хвилі, які не можуть запропонувати країні нові шляхи розвитку, але чіпко тримаються за владу, вибудовуючи подобу авторитарного режиму в Росії. Саме тому акції вийшли такими потужними, до того ж Нікол Пашинян відмовлявся від будь-яких компромісів з Саргсяном. Очевидно, не бажаючи доводити ситуацію до крайньої точки, Саргсян змушений був подати у відставку, а республіканці з другої спроби проголосували 8 травня за призначення свого супротивника Миколи Пашиняна новим прем’єром. З моменту початку масових виступів до їх переможного результату пройшло менше місяця.
Але чому ж деякі ЗМІ беруть слово «революція» щодо Вірменії в лапки? Справа в тому, що вони впевнені, що новий прем’єр не зможе змінити зовнішньополітичну орієнтацію країни на Росію. Росіяни за багато років розкидали у Вірменії багато «якорів», міцно прив’язують країну до РФ: військову базу в Гюмрі укупі з військовою допомогою, контроль над енергетикою країни і деякими галузями економіки, контроль над кордоном з Туреччиною, яку охороняють російські прикордонники, і т. д. і т. п. Нікол Пашинян ще в ході протестів висловив готовність домовлятися з Москвою, хоча і пообіцяв інтенсифікувати діалог з ЄС.
Втім, правління Пашиняна може бути недовгим. Масштабні зміни, які він пообіцяв громадянам, вимагають змін у законодавстві. Варто тільки республіканської більшості в парламенті просто не голосувати за його ініціативи, новому прем’єру просто залишиться битися головою об невидиму стіну. Тим часом його підтримка в суспільстві буде падати, проплачені ЗМІ будуть його нещадно критикувати, і через рік ситуація може стати зовсім іншою…

Фото з відкритих джерел
Підпис під фото
Зміна влади. Як довго колишній опозиціонер, а нині прем’єр-міністр Нікол ПАШИНЯН зможе керувати країною в тих умовах, в яких він опинився, не може передбачити ніхто
Карта Вірменії
Сергій Бондаренко. «Панорама» №20

Источник

Click to comment

Оставить комментарий

Популярные новости

To Top