новини корупції

Чому «Північний потік-2» побудують, але транзит газу через Україну збережеться

Треба усвідомити, що «Газпрому» і «Нафтогазу» в будь-якому випадку доведеться домовлятися про продовження українського транзиту після 2019 року, попереджає експерт у сфері енергетики Роланд Гец.Незалежний експерт Роланд Гец (Roland Götz) — один з найвідоміших німецьких фахівців в області енергетичних відносин ЄС-Росія. В інтерв’ю DW він оцінив перспективи «Північного потоку-2» і майбутнє транзиту російського газу через Україну.

Deutsche Welle: Україна посилює боротьбу проти «Північного потоку-2», Данія все ще не дає дозволу на його прокладку в своїх водах, США погрожують санкціями. У той же час компанія Nord Stream 2 має намір вже найближчим часом почати на Балтиці укладати труби. Так буде цей газопровід побудований чи ні?

Роланд Гец: «Північний потік-2» буде побудований, але на проектну потужність вийде не так швидко, як хотілося б «Газпрому».

— Спочатку замислювалося, що трубопровід введуть в експлуатацію до кінця 2019 року як раз до того моменту, коли закінчиться десятирічний газовий договір між Росією і Україною.

— Однак 1 січня 2020 року він ще не буде повністю в робочому стані. Так що «Газпрому» доведеться і далі широко використовувати українську газотранспортну систему (ГТС) — до 2021 року, можливо до 2022-го або навіть до 2023-го.

— Чому?

— По-перше, з-за можливих затримок при прокладці самого «Північного потоку-2». Так, чисто політичний маневр Данії з ненаданням дозволу на проходження у острова Борнхольм може затягти будівництво на кілька місяців, оскільки доведеться коригувати маршрут. Якщо США введуть санкції, це навряд чи зупинить проект, але може загальмувати його реалізацію, оскільки ускладнить фінансування, а, головне, може привести до відходу деяких європейських фірм, що надають технічні послуги.

— А по-друге?

— По-друге, не буде готовий відвід від «Північного потоку-2» — EUGAL. Першу нитку цього трубопроводу, по якому по території Німеччини піде далі основна частина газу, що надходить, мають намір спорудити до кінця 2019 року, другу планується прокласти до кінця 2020-го. До того ж трубопроводи не можуть миттєво вийти на повну потужність, для цього зазвичай потрібно кілька місяців.

— Однак подібне тимчасове збереження значних обсягів транзиту не влаштовує Україну, її мета — запобігти саме спорудження «Північного потоку-2», саме цього Київ намагається домогтися від керівництва ЄС.

— Мета України не повинна полягати в запобіганні «Північного потоку-2»: у неї для цього немає ні правових, ні фактичних можливостей. Взагалі широко поширене уявлення, ніби долю цього трубопроводу можна і потрібно вирішувати з країнами Євросоюзу на державному рівні, є глибокою помилкою. З юридичної точки зору це комерційний проект, гарантований свободою підприємництва і діючим законодавством ЄС.

— І у нього немає політичної складової?

— Будь-який великий інфраструктурний проект якоюсь мірою є політичним, кожен новий автобан або аеропорт має політичні наслідки. Однак суть проекту визначається не його побічними ефектами. Довгострокова мета «Газпрому» полягає в тому, щоб як можна більше експортних поставок трубопровідного газу в західному напрямку здійснювати підводним шляхом.

— Але при цьому український транзит, як ви самі тільки що роз’яснили, все одно збережеться. Виходить, що Москві і Києву в будь-якому випадку доведеться домовлятися про продовження поставок з 1 січня 2020 року?

— Так, потрібна як короткострокове рішення для перехідного періоду довжиною в 2-4 роки, поки не запрацює на повну потужність «Північний потік-2», так і довгострокову угоду. Ні про яке припинення українського транзиту, який в даний час безперебійно працює, мова йти не повинна. Завдання полягає в тому, щоб виробити нові форми договірних зобов’язань щодо прокачування по території України певних обсягів газу.

Це міг би бути, як колись, міждержавна російсько-український договір, але такий варіант представляється у нинішньому обстановці малоймовірним. Та й час подібних угод проходить. Більш сучасним варіантом був би комерційний контракт з держкомпанією «Нафтогаз України», яку якраз збираються комерціалізувати за участю західних фірм.

— Про які обсяги газу могла б йти мова? Глава «Газпрому» Олексій Міллер говорив про 10-15 мільярдів кубометрів в рік.

— Це занадто мало. Такий обсяг, швидше за все, не забезпечував функціонування української ГТС. За моїми оцінками, мова могла б йти про транзит 30-40 мільярдів кубометрів. Це дещо менше половини того, що зараз прокачується через Україну.

— І ви вважаєте, що «Газпром», який вклав стільки грошей на спорудження газопроводів в обхід України, погодиться на такі обсяги?

— Так, тому що українська ГТС зможе ще тривалий час виконувати дуже важливу резервну функцію. Поставки газу піддані сезонним коливанням, і для того, щоб реагувати на піки попиту, «Газпрому», навіть коли обидва «Північних потоку» будуть працювати в повну силу, періодично доведеться використовувати додаткові потужності на західному напрямку. Інакше «Газпром» не зможе задовольняти потреби Європи, чого явно не в його інтересах.

— Як, на ваш погляд, слід було б зараз діяти українській стороні?

— Компанії «Нафтогаз України» слід усвідомити, що їй належить ще багато років співпрацювати в «Газпромом» і що краще це робити на основі взаємної згоди, ніж в умовах конфронтації. Те ж саме, природно, відноситься і до «Газпрому». Треба відмовитися від політичної риторики, відокремити економіку від політики і мислити довгостроково. Домовленість про продовження транзиту відповідає економічним інтересам України, хоча зрозуміло, що політичні проблеми між двома країнами залишаються невирішеними. А власне на переговорах українській стороні варто зробити упор на резервній функції своєї ГТС з її трубопроводами та підземними сховищами газу.

— Ви вважаєте, що пріоритетним для України має стати питання про обсяги прокачуваного газу, а не ціни на транзит?

— Україна виграє, якщо на її території як можна довше буде прокачуватися якомога більше газу, і не виграє, якщо раптом спробує різко підняти тарифи на транзит, щоб завдати збитку «Газпрому» або, скажімо, спробувати його шантажувати. Адже у відповідь він може повністю припинити поставки через Україну, що теоретично можливо, хоча тим самим «Газпром» зашкодив би саму себе. До того ж Україна зобов’язалася перейняти європейські норми в енергетичній сфері, а одна з них свідчить: ціни на транзит не можна довільно встановлювати і на шкоду учасникам ринку. Порушувати ці норми, тим більш тривалий час, вона все одно не зможе.

Ця новина також на сайті Deutsche Welle.

Facenews

Нажмите на стрелку что бы читать дальше
<--nextpage-->

Click to comment

Оставить комментарий

Популярные новости

To Top