новини корупції

Боротьба триває: як Україна протидіє корупції

Із матеріалом, написаним для німецького видання “Зрозуміти Україну”, можна ознайомитися за посиланням. Подаю повну версію, надану колегам з Німеччини, пише Ярослав Юрчишин. Бо їхні скорочення теж дають поживу для роздумів – що готові бачити та розуміти наші партнери в сучасній антикорупційній боротьбі в Україні. Як і те, що символом боротьби з корупцією в Україні досі залишається Хонка з межигірської резиденції Підарешта: ніби й у державній власності, але хто і як на ній заробляє, і чому ці кошти не йдуть в бюдежт – невідомо

Після прийняття базового “пакету” законопроектів, необхідних для запуску антикорупційної реформи, 14 жовтня 2014 року, наступні два роки позначилися становленням нових органів, покликаних боротися з корупцією, та запуском їхньої роботи. Так було створено:

– Національне антикорупційне бюро України (НАБУ, керівник – Артем Ситник) – правоохоронний орган зі спеціальним статусом, головним завданням якого є протидіяти топ-корупції, тобто розслідувати корупційні злочини, вчинені високопосадовцями рівня міністрів та їхніх заступників, депутатів парламенту, голів обласних адміністрацій, керівників правоохоронних органів, суддів, а також корупційні схеми, які завдали шкоди державному бюджетові не менше ніж на мільйон гривень (приблизно 320 тисяч євро);

– Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП, керівник – Назар Холодницький) – самостійний структурний підрозділ Генеральної прокуратури України, який має повноваження представляти в суді справи, що підлягають юрисдикції НАБУ, та здійснює процесуальний нагляд за дотриманням законів під час проведення оперативно-розшукової діяльності досудового розслідування НАБУ;

– Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК, колегіальне керівництво, яке очолює Наталія Корчак) – орган превенції корупції з дуже широкими повноваженнями та функціями, а саме: перевірка електронних декларацій чиновників, контроль за партійними фінансами та конфліктом інтересів чиновників, робота з викривачами та бізнесом, підготовка, моніторинг і контроль виконання державної антикорупційної політики в Україні, антикорупційної стратегії).

Якщо перші два органи показують достатньо високий рівень професійності та незалежності, перш за все через те, що керівники та працівники цих органів були відібрані в результатів відкритих конкурсів за участі громадськості та міжнародних експертів (у випадку НАБУ це італійський прокурор і фахівець із боротьби з відмиванням коштів Джованні Кеслер, а у випадку САП – американська прокурорка Мері Батлер), то НАЗК одразу потрапило під політичний контроль і почало демонструвати неефективність та непрофесійність. Спочатку НАЗК провалило запуск системи електронних майнових декларацій для чиновників, яку планували запустити на початку 2016 року, але вдалося це лише у вересні 2016-го після втручання громадськості та міжнародної спільноти. Відтак НАЗК не змогло налагодити якісну систему перевірки партійних фінансів тощо. Наразі це єдиний недоукомплектований орган через постійні конфлікти у складі його керівництва.

Якщо 2014-2015 рр. можна назвати часом законодавчого забезпечення антикорупційної реформи, 2015-2016 рр. –інституційної розбудови нових органів і механізмів, то 2017 рік став роком повноцінної реалізації їхніх функцій. І тут теж можна показати різний рівень ефективності залежно від інституцій.

НАБУ та САП з початку року почали активну роботу щодо розслідування корупції сере представників найвищих ешелонів української влади. У березні було оголошено про арешт і затримано голову Державної фіскальної служби Романа Насірова, який до 2016 року був депутатом керівної партії Блоку Петра Порошенка. Насірова звинуватили в махінаціях із наданням податкових пільг. У квітні затримано екс-депутата іншої партії більшості у парламенті, “Народного фронту”, одного з найближчих соратників і спонсорів колишнього прем'єр-міністра Арсенія Яценюка Миколу Мартиненка – за фактом розкрадання коштів держпідприємства “Східний гірничо-збагачувальний комбінат” (“СхідГЗК”).

У червні двох депутатів Максима Полякова (“Народний фронт”) і Борислава Розенблата (виключений із фракції Блоку Петра Порошенка) звинуватили й домоглися зняття депутатського імунітету за підозрою у причетності до зловживання службовим становищем для лобіювання інтересів окремих видобувачів бурштину. Разом із тим звинувачення в незаконному збагаченні були висунуті депутатам Євгенові Дейдею (“Народний фронт”, близький до міністра внутрішніх справ Арсена Авакова) й Андрієві Лозовому (права рука лідера “Радикальної партії” Олега Ляшка).

Источник

Нажмите на стрелку что бы читать дальше
<--nextpage-->

Click to comment

Оставить комментарий

Популярные новости

To Top