Connect with us

Коррупция

«Батько» чорного расизму відправився в пекло — Украинские новости


Ким був Роберт Мугабе і як перетворив на руїни колись процвітала країну.

Мугабе, який прийшов в політику з «африканських 60-х», був продуктом моди на деколонизацию: племінний вождь з великими амбіціями і фрагментарним освітою, пише Сергій Ільченко на сайті ДС.

Колишній диктатор Зімбабве Роберт Мугабе, відсторонений від влади в 2017 р, помер в Сінгапурі на 96 році життя від раку простати. Чорний расист, терорист і щасливий популістський демагог, за 37 років правління довів до злиднів і розрухи колишню Південної Родезії. Цей успіх Мугабе став можливий завдяки широкій підтримці світової спільноти, який бачив в ньому прогресивного лідера.

Син теслі і вчительки з Південної Родезії, Мугабе з дитинства піддавався жорстокому пригнічення білими. Закінчивши місіонерську школу і університет в ПАР, де в 1951 році він отримав ступінь бакалавра мистецтв, молодий Мугабе спочатку зайнявся викладацькою діяльністю в Родезії, потім на деякий час перебрався в Гану, а повернувшись в Родезії, був підхоплений загальним пошестю і зайнявся політикою, швидко входила в моду серед чорної інтелігенції. Вступивши спочатку в Союз африканського народу Зімбабве (ЗАПУ), очолюваний Джошуа Нкомо і фінансований СРСР, Мугабе в 1963-му створив власну партію — Національна спілка (ЗАНУ), на який розщедрився Китай, — і не прогадав. Нкомо, відповідно до радянської доктриною, намагався спертися на промисловий пролетаріат, а Мугабе, озброєний ідеями товариша Мао, ставив на селянську революцію, що в африканських умовах виявилося набагато перспективніше.

Створивши і очоливши ЗАНУ, Мугабе без зайвих слів приступив до справи, розширюючи її соціальну базу. Рецепт розширення був простий: бойовики ЗАНУ систематично знищували все підряд біле населення, і в першу чергу білих фермерів. Залишившись без роботодавців, чорні сільськогосподарські робітники в пошуках засобів до існування вступали до лав Занл — бойового крила ЗАНУ, і все повторювалося, поступово набираючи обертів. Старанним бійцям Мугабе обіцяв після перемоги землю, відібрану у білих, а незадоволених ліквідував, але без помпи, по-тихому, не псуючи собі імідж. Привабливий і освічений лідер швидко знайшов популярність за кордоном: в Китаї, Британії та США.

Однак зліт Мугабе був несподівано перервано. Жорстокі білі люди зловили його і вліпили 11 років в’язниці — нечуване по суворості покарання, враховуючи, що рахунок вбитих білих пішов уже на тисячі. У в’язниці Мугабе організував з дозволу тюремної адміністрації школу для співкамерників, де навчав їх грамоті, математики, англійської мови та маоїзму, а також навчався сам, заочно поступово в Лондонський університет. До кінця терміну в 1974 році він отримав чотири дипломи: дві юридичні, магістра економіки та бакалавра управління.

Вийшовши на свободу достроково, — за зразкову поведінку йому зменшили півтора року, — Мугабе негайно взявся за старе. Зігнавши зі свого місця в ЗАНУ пригрівшись було там Ндабанінге Сітоле, він уклав союз з Нкомо і став вбивати білих з потроєною інтенсивністю. Все це відбувалося за активної підтримки світової спільноти, який вимагав від уряду Яна Сміта визнати терористів політичними лідерами.

До 1979 р Південної Родезії дотиснули міжнародними санкціями і невизнанням. Умовою визнання і зняття санкцій була передача влади чорній більшості. Тут треба зазначити, що обмеження на право голосу не носили в Родезії расового характеру — існували лише майновий і освітній ценз. У парламенті засідали чорні депутати, а в розвиток чорної громади, з метою підтягнути рівень її освіти до рівня білого населення, вкладалися великі кошти.

Як би там не було, але в 1979 р уряд Яна Сміта пішло на компроміс з помірною опозицією, не заплямованою тероризмом, і провело загальні вибори, на яких переміг Абель Музорева. Але Великобританія, грала ключову роль у визнанні своєї колишньої колонії, їх не визнала. Було підписано нову угоду за участю британських представників і терористів з ЗАНУ і ЗАПУ і проведені нові вибори, що призвели до влади Мугабе і Нкомо.

Те, що два амбітних головоріза НЕ уживуться, було ясно відразу. Мугабе виявився спритнішим: спираючись на особистий спецназ, підготовлений інструкторами, запрошеними з КНДР, він вирізав прихильників Нкомо, а його самого змусив тікати. У зв’язку з племінним характером африканського лідерства ця операція, як і наступні етапи політичної боротьби в Зімбабве, мала всі ознаки етнічної чистки. Ревнителі прав людини з ООН, що призвели до влади двох терористів замість помірного тандему Музорева-Сміт, могли святкувати перемогу.

Наступні 37 років правління Мугабе були кривавим кошмаром, коли метання в колі нерозв’язних економічних проблем влада намагалася компенсувати некомпетентність популізмом і насильством, нацьковуючи одну частину населення на іншу. Під роздачу потрапили і білі — їх остаточно експропріювали в 2000-2002 рр., Коли у збанкрутілих експериментаторів вже не залишалося іншого простору для маневру. МВФ і Британія припинили фінансову допомогу Зімбабве, але ООН вважала за краще не помітити чорного расизму.

Коли ситуація дійшла вже до краю, 93-річного Мугабе переконливо попросили залишити свій пост. В якості компенсації за ним зберегли довічне розкішне зміст, яким він і користувався до самої смерті. Таким чином, незважаючи на відсторонення від влади, можна сказати, що життя Мугабе вдалася.

Сьогодні нова влада Зімбабве обережно озираються на руїнах колись процвітала Південної Родезії, і зазивають білих назад. Але особливого ентузіазму серед колишніх родезійцев поки не спостерігається.

Зліт і правління Мугабе стали і наслідком, і символом моди на вульгаризації демократичних цінностей, поширеною під егідою ООН. Її прямі наслідки можна вивчати на безлічі конкретних епізодів з недавньої зімбабвійськой історії.

Їх і вивчають, притому, в деяких країнах — дуже уважно. Так, депутати ГД РФ вшанували пам’ять Мугабе хвилиною мовчання.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал.



Comments

Новости